Під час Каннського фестивалю стало відомо про смерть видатного актора Олега Янковського. На жаль, тут, на Лазурному березі, ця трагічна звістка зачепила лише небагатьох. Хоча так сталося, що остання роль у кіно Олега Янковського - роль митрополита Філіпа у стрічці Павла Лунгіна "Цар", яку тут показали у програмі "Особливий погляд".

Картина про діалог між владою (Іван Грозний у виконанні Петра Мамонова) та сумлінням (митрополит Філіп) була тепло прийнята публікою. І усього через два дні після прем'єри не стало Янковського...

Проте фестиваль триває. Зараз, коли він наближається до свого завершення, можна вже сміливо сказати, що Канни-2009 виправдали сподівання оптимістів і стали одними із найцікавіших за останні роки.

Зокрема, "Антихрист" Ларса фон Трієра - "цвях" і без того сильної програми - став шоковою терапією для звичної, здавалося б, до всього фестивальної публіки. Сам відомий данський "провокатор" вважає картину ліками від депресії, на яку страждав останні два роки. Може, Трієр таким чином від депресії і вилікувався, а от публіка поділилася на два ворожих табори: частина залу свистіла та тупотіла від обурення, а частина - від захоплення. Зрештою, і сама картина така - абсолютне зло в ідеальному упакуванні. Порнотрилер, як назвав стрічку сам режисер, має досконалу форму, підсилену музикою Генделя та композиціями із оголених тіл у дусі Спенсера Туніка. Проте очевидно: як би не розповідав про створення світу Сатаною фон Трієр, його картина - жарт. Хоч і дуже жорстокий.

Наразі ця картина викликала найбільший ажіотаж. Може, ще й тому, що 62-й фестиваль не надто багатий на голлівудських зірок. На диво, це не забрало у нього шарму, а навпаки, ніби повернуло до витоків, до усвідомлення того, що головним у Каннах все ж є кіно. Звичайно, мешканці голлівудских пагорбів не могли зовсім оминути своєю присутністю Лазурний берег. Сюди приїхали і Шерон Стоун, і Гіларі Свонк, і Джим Керрі, проте існують вони тут ніби паралельно, презентуючи нові картини, займаючись доброчинністю, часом навіть піднімаючись червоною доріжкою, але без звиклого розмаху щоденних вечірок.

От тільки вічний хуліган Тарантіно привів на зустріч із журналістами зіркову команду разом із шампанським (справа відбувалася об 11 ранку). Бред Пітт (що чи не вперше виглядав на прес-конференції не як оклахомський фермер на недільному ярмарку), Майк Маєрс, Данієль Брюль, Діана Крюгер та й сам Тарантіно багато сміялися, бавили публіку, вчинили мало не бійку за право пробитися ближче до "зіркових тіл", але нічого путнього не сказали. Утім, як і картина "Безславні виродки" - наразі одне із небагатьох фестивальних розчарувань.   

І було трохи сумно і дуже соромно, що після шаленого штурму залу наступна прес-конференція із Аленом Рене зібрала рекордно малу кількість журналістів. Все ж таки 87-річний француз давно і справедливо забезпечив собі місце в історії кіно. Тим більше, що його нова картина "Дикі трави" із Сабін Азема, Андре  Дюсольє та Єманюель Дево у головних ролях справляє враження знятої молодою людиною, хоча й обтяженою неабияким життєвим досвідом. Жвава та легка картина вчергове продемонструвала унікальне вміння Рене візуалізовувати абстрактні поняття: самотність, кохання, смерть...

Уміє вибудовувати най­складніші, сповнені глибоким змістом конструкції у простій, часом такій, що межує з кітчем, формі ще один каннський улюбленець Педро Альмодовар. Його "Розірвані обійми" емоційно поступаються і "Поганому вихованню", і "Поверненню", проте це - шана його актрисам, його фільмам, та й кіно загалом. Цитати із "Денної красуні", "Трістани" Луїса Бунюеля, пародія на власну картину "Жінки на межі нервового зриву", стилізація Пенелопи Крус під Одрі Хепберн стали тлом для трагічної історії кохання. Якби таке замішав хтось інший, вийшов би поганий серіал. А в дона Педро із Ла Манчі виходить черговий шедевр. Та й Пенелопа Крус, блудна донька, що повернулася до свого вчителя, грає від картини до картини все краще і краще. Чи отримає нарешті Альмодовар "Золоту пальмову гілку", не відомо. Сам режисер сказав, що не чекатиме її і повернеться до Мадрида у п'ятницю. Але "якщо мені її вручатимуть, то у неділю я повернуся".

Цей фільм (точніше ці­кавість до нього) став поєднанням великого кіно та гламуру: жовта преса наввипередки писала про сережки Пенелопи Крус від Chopard. Діаманти у 8 каратів коштують 150 тисяч євро. А ще актриса підхопила в Каннах грип. На щастя, не "свинячий".

Більшість фестивальної програми позаду. Лідерство у рейтингах утримує французький "Пророк" Жака Одіяра. Проте своє слово залишилося ще сказати Міхаелю Ханеке, Гаспару Ное та Цай Мінь Ляну. Їх роботи можуть переплутати усі фестивальні "розклади".