“Вівсянка, сер“, твідовий костюм, чай рівно о п’ятій, вишукані манери, аристократизм, снобізм, незворушність, гіперпунктуальність. Які ж насправді англійці? Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм і поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється “іронічний садовий гном“ від звичайного, закони облаштування оселі, видимі й невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору – усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній і веселій книжці Кейт Фокс.

“#НАШІ на карті світу“ – це 80 історій про непересічних людей: українців з походження чи за місцем народження. Книжка журналістки Уляни Скицької – про #НАШИХ, людей, яких визнав увесь світ, які змінили хід історії, чиї досягнення дивують і вражають. Серед героїв книжки добре знані Іван Пулюй, Соломія Крушельницька, Енді Воргол, Софія Яблонська, Казимир Малевич, Ігор Сікорський, Марія Примаченко. А є й ті, що стануть для читачів справжнім відкриттям: оскароносний мультиплікатор студії “Дісней“ Володимир Титла; талановитий генетик, який розвинув теорію Дарвіна, Теодозій Добжанський; учений-математик, чиї розробки лягли в основу першого в світі комп’ютера, Михайло Кравчук; донька львівського банкіра, яка винайшла принцип роботи Wi-Fi, Геді Ламар; легендарний воротар NHL Террі Савчук; харків’янин, який розшифрував писемність майя, Юрій Кнорозов. Ці люди надихають, і часом їхні біографії такі дивовижні, що виникає думка: так буває лише в кіно.

Ернеста Гемінґвея оточує чимало міфів. Справжній чоловік і безжальний мачо, алкоголік і котолюб, безстрашний мисливець, спокійний рибалка, геній, який пережив війну і “перетворив“ її на літературу, самогубець і життєлюб. За цим образом часом неможливо розгледіти людину. Але коли на Гемінґвея дивитися крізь його власні слова і вчинки в контексті подій всього ХХ століття, історія його життя набуває нової глибини.

Книжку “Ернест Гемінґвей. Артефакти з життя“ уклав розпорядник літературного спадку Ернеста Гемінґвея, письменник і дослідник Майкл Катакіс, який використав матеріали з найповнішого архіву одного з найвпливовіших і найзагадковіших письменників минулого століття. Десятки листів, понад чотири сотні фотографій, спогади сучасників, передмова сина Патріка та післямова онука Шона – все це відкриває нам не просто автора безсмертних романів, а людину, яка ніколи не пропускала сходу сонця.

Про що можна говорити з дітьми в музеї чи галереї? Як бавитись, спілкуючись про мистецтво? Як перетворити похід у музей на незабутній спогад дитинства?

Наталія Космолінська та Ірина Магдиш підказують відповіді на ці та інші питання, цікаво й нестандартно розповідають про картини і скульптури, які експонують у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького, пропонують різноманітні ідеї для родинного дозвілля та мандрівок цікавими місцинами Львівщини, а також діляться своєрідними асоціаціями до мистецьких творів: музикою, книжками, фільмами. Творять захопливу гру в музей!

Це найвідоміша книжка Себастіана Гаффнера, у якій він в лаконічній формі аналізує життєвий та політичний шлях Адольфа Гітлера, висуває сміливі припущення щодо неоднозначних та химерних поворотів історії Другої світової війни і намагається подати об’єктивний аналіз постаті Гітлера та його значення в історії Німеччини і всього світу, уникаючи при цьому поширеної практики сліпої та неконструктивної демонізації цієї одіозної історичної постаті, яка відвертає увагу від виваженого аналізу найпринциповіших помилок та хибних поглядів Гітлера.

“Чимало теоретичних ідей Гітлера живуть далі, навіть довше, аніж можна було припустити, і не лише серед німців, і навіть не лише серед свідомих послідовників Гітлера. А з іншого боку, допоки в цих ідеях хибне не буде чітко відмежоване від більш-менш правильного, правильне перебуватиме у небезпеці бути табуїзованим лише тому, що Гітлер теж так думав“.