Кожен із них жив своїм більш-менш розміреним та впорядкованим життям, навіть не підозрюючи, що колись доля змусить ризикнути найціннішим та податись на передову. Для усіх учасників бойових дій війна відкривалась поступово, розбиваючи вщент усі стереотипи, руйнуючи попередні погляди на життя, прищеплюючи нові переконання та принципи. Для кожного із бійців цей період – період на війні – став новою точкою відліку, коли понад усе починаєш цінувати життя, щиро любити близьких, не відкладати на завтра свої мрії. Адже тільки солдатам найкраще відомо, що на завтра у Бога можуть бути зовсім інші плани…
Вони бачили війну різною: червоною, коли кулі пронизували екіпіровку; чорною, коли помирали їхні побратими та навіть білою і світлою, коли найбільші релігійні скептики, чіпляючись за життя, тихенько вперше звертались до Бога, коли у скрутній ситуації товариш з останніх сил подавав руку і рятував їм життя, коли вдавалось неушкодженим повернутись додому.
Однак з війни вони привезли до хати не лише нові погляди, а й нового себе. Адже багато чоловіків власне після передової почали відкривати у собі письменницькі здібності. Чимало й таких, що вже встигли сформувати свої спогади у книгу.
На 25 Book Forum буде представлений стенд №147 із виданнями, авторами яких є люди, що пройшли війну. Протягом усіх днів Форуму учасники АТО будуть присутні біля своєї ятки, спілкуватимуться із відвідувачами, презентуватимуть свою літературу та підписуватимуть книги.
“У Львові вже стільки років поспіль проводять Book Forum. Тому ми подумали, що було б добре представити на Форумі також авторські книги учасників бойових дій. Адже на п’ятому році війни маємо вже чимало написаних сторінок власне самими бійцями, є також багато видавництв, які випустили воєнну літературу. Так і виникла ідея організувати таку зустріч бійців та читачів”, – розповів “Львівській Пошті” Тарас Бортнічук, автор ідеї, працівник львівського Центру надання послуг учасникам бойових дій, учасник АТО.

З його слів, таким чином відвідувачі Форуму зможуть ближче познайомитись з бійцями: “Адже, будемо відвертими, сьогодні вже ходять легенди про вояків, подекуди їм, на жаль, приписують найгірші характеристики… На Форумі люди зможуть переконатись, що учасники АТО – цікаві та привітні люди, які багато пройшли заради нашої країни”.
Зокрема, на цьогорічному Форумі буде представлено десяток видань, авторами яких є учасники бойових дій.
“Усі десять книг – це відображення досвіду кожного із бійців, тобто вони автобіографічні. Кожна із праць дуже різна, але водночас має те невід’ємне спільне – війну, яка пронизує кожну сторінку цих книг. Більшість авторів – це звичайні люди, які до війни взагалі й не мали на думці щось писати. Однак бойові дії, пережитий стрес змусили їх уявити себе в дещо іншому амплуа”, – розповідає він.
До прикладу, Володимир Бруньковський, повернувшись із передової, відчув потребу поділись пережитим зі світом. Так вийшла його книга “Скепсис” – досить відверта та не менш особиста. До речі, зараз він і далі реалізовує себе як письменник. Автора Богдана Кушніра натомість вже знають як відомого українського письменника та журналіста.
Серед представлених книг наразі тільки проза. Організатори говорять, що, можливо, згодом їм вдасться об’єднати більшу кількість творів, зокрема запропонувати читачеві також вірші учасників бойових дій, які хлопці записували на серветці у перерві між обстрілами чи холодними ночами, коли думки про дім забирали сон…
“Це наразі перша спроба представити на Форумі одразу кілька видань на воєнну тематику в одній ятці №147. Всі ці люди не є якимись знаними письменниками, окрім Богдана Кушніра, однак кожен з них спробував на папері викласти те, що відчуває. Можна прожити на землі сорок чи п’ятдесят років, але так і не мати про що написати книжку. І задуматись про письменство тільки під обстрілами. Адже насправді війна – це концентровані події: сьогодні ти вперше вистрілив, завтра поранили твого друга, післязавтра – тебе… За день стільки всього різного трапляється, що голова йде обертом. Ти абсолютно перероджуєшся, стаєш іншим, але водночас залишаєшся й собою. Навколо тебе постійно відбувається щось смішне чи трагічне. Це дуже величезний життєвий досвід, про який варто розповісти світові”, – підсумовує Тарас Бортнічук.
Пропонуємо до уваги читачів вісім авторських книг, які будуть представлені на 25 Форумі у Львові.
“У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту”
Над цією книгою спільно працювали С. Глотов, А. Глотова, А. Воронова, Ю. Руденко, Д. Путята. У документальній хроніці автори описали події, пов’язані з обороною Міжнародного аеропорту “Луганськ” та прилеглих населених пунктів. Команда волонтерів зібрала спогади понад 140 учасників та очевидців, а також коментарі військових дослідників, офіцерів та експертів з аналізом основних подій.
“Скепсис”
Автором цієї книги є Володимир Бруньковський, який зараз пише під псевдонімом Григорій Обертайло. “Скепсис” – фронтова повість, в якій показані проблеми української армії. Книга написана на основі реальних подій. Автор розповідає про рік, проведений на війні звичайною людиною – мобілізованим офіцером, акцентує увагу на внутрішніх проблемах нашого суспільства, копією якого завжди були та будуть Збройні Сили.
“Пісні війни”
Автор цієї книги Андрій Гуменюк, працівник театру імені Леся Курбаса. Він поїхав на схід, залишивши у шухляді написані думки, і навіть не планував їх публікувати. Якось йому подзвонили з дому і повідомили, що його книжку взялись видавати. І ось вже на 25 Book Forum відвідувачам будуть представлені “Пісні війни”.
“Карателі”
Автор цієї книги – львівський журналіст та учасник АТО Влад Якушев. Він був нетиповий прес-офіцер, намагався брати участь у важливих бойових діях. Як зазначав вже раніше автор, є речі, які ніколи не стерти із пам’яті. Усе пережите Влад вирішив передати на папері. Книга “Карателі”, стверджує він, про те, як війна змінює людей, це його обіцянка побратимам, з якими він разом служив.
“Люди війни”
Під такою назвою у франківському видавництві “Лілея-НВ” вийшла друком книга Бориса Гошка – молодого АТО-вця, учасника літературної студії “Бистрінь” ім. Нестора Чира. Як каже автор, це історія про життя на фронті. Більшість історій у книзі засновані на реальних подіях, свідком яких став боєць. Однак Борис Гошко також запевняє, що війна і бої – це не завжди трагічні моменти. Тому світлі та веселі історії автор також не залишив поза увагою. Зараз Борис Гошко працює над новим твором на цю ж тематику.
“На лінії зіткнення. Любов і ненависть”
Роман письменника і журналіста Богдана Кушніра, як і попередні праці, написаний на межі документалізму, де героями реальних подій є реальні люди. Герої Богдана Кушніра не дають інтерв’ю, не виступають з трибун, їх нема, їх не видно, але вони роблять свою справу, тихо й непомітно. Це роман про протистояння розвідок. Головний герой Семен Вергун шукає зустрічі з особистим ворогом – російським полковником Волковим. Їхні дороги вже перетиналися в Москві, але тепер український офіцер отримав шанс поквитатися зі своїм противником.
“Нотатник мобілізованого”
Як зазначає її автор Назар Розлуцький, його спогади не є цілісною розповіддю про бойові дії на фронті чи історією бойового підрозділу. Вони також не дають відповіді на запитання, що може відчувати людина, потрапивши із цивільного життя у військову обстановку. Вони не дуже годяться для аналізу політичної та військової ситуації, для відображення загальних настроїв українських солдатів і до інших узагальнюючих штук. Їхня особливість полягає у тому, що вони дуже суб’єктивні. Вони описують лише події, які безпосередньо стосувалися автора.
“Прагнення волі. Спогади військового капелана 2014 – 2016 рр.”
Автор книги, отець Орест Сало, після пережитого каже: “Я часто ставлю собі питання: “Чому ми вижили? Чому Бог порятував наше життя?” Адже ж ми перебували в самому епіцентрі цього “пекла”. І далі відповідає: “Щоб події, які відбулись на цьому місці, не заросли травою, щоби пам’ять про тих воїнів, що загинули, не просто стерлась з історії цієї війни… Напевне, саме тому ми і залишились живі, щоб розповісти про ці події!” – такими словами звертається до читачів у своєму вступному слові Владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії УГКЦ.