Інґмар Берґман у кіно та літературі
У Львові відбулася дискусія з нагоди 100-ліття відомого режисера, яке світ відзначатиме сьогодні
Нині, 14 липня, світ відзначає 100-ліття Інґмара Берґмана – відомого шведського режисера театру і кіно, сценариста, письменника, одної з ключових постатей авторського кіно. Народився він 1918 року в Уппсалі (Швеція). Закінчив Стокгольмський університет, де вивчав літературу та мистецтво. Починав як театральний режисер, був директором Королівського драматичного театру в Стокгольмі, а також театру в Мюнхені.
Створив власний пізнаваний і неповторний кінематографічний світ: зняв близько 60 художніх і документальних фільмів, здійснив понад півтори сотні театральних постановок. Був майстерним письменником і драматургом – до більшості своїх фільмів сам писав сценарії. Три з його кінокартин здобули премію “Оскар”. Мешкав на острові Форьо серед Балтійського моря, мав п’ять дружин й дев’ятеро дітей.
У рамках святкування сторіччя режисера у Львові відбулася дискусія “Інґмар Берґман у кіно та літературі”. Разом із перекладачем Софією Волковецькою, кінокритиком Катериною Сліпченко та письменницею Катериною Міхаліциною учасники події говорили про його найвідоміші книжки, які цього року вийшли українською у Видавництві Старого Лева, згадували культові фільми режисера, розглядали унікальні фото острова та родини Інґмара.
Мабуть, окрім Берґмана, в світі немає іншого режисера, якого з однаковою силою безмежно обожнювали і щиро ненавиділи. Як геній і власник нестерпного характеру він був калейдоскопом протиріч: сином священика і атеїстом, відлюдником на острові Форьо та великим ловеласом, знавцем людських душ і поганим батьком.
“Берґмана називають одним із найголовніших режисерів світу. Як каже Вуді Аллен, є режисери середньої руки, талановиті, геніальні, але над усіма ними височіє Інґмар Берґман. Берґман зазвичай знімав фільми за власними сценаріями і порушував у них широке коло проблем: пошуки власного “я”, родинні стосунки, ставлення до Бога і смерті, самотність, – розповідає Катерина Сліпченко. – Чимало фільмів Берґмана автобіографічні. Він не визнавав спецефектів, а його улюбленим технічним інструментом було світло. Саме за допомоги світла режисер виявляв емоції акторів і розкривав найпотаємніші секрети персонажів. Інґмара Берґмана завжди цікавила людина – сильна чи слабка, виняткова чи пересічна. Людське обличчя разом зі світлом стає головним кінематографічним інструментом режисера. Берґман безжально препарував людську особистість. Але він же показав, як можна відновити гармонію”.
За свідченням критиків, ми живемо в світі “берґманівських стосунків”, любимо його фільми “Сьома печатка”, “Сунична галявина”, “Персона”, “Фанні та Александр”, проте мало знаємо відвертого Інґмара, який по-справжньому відкривається в своїх книжках (переважно автобіографічних, написаних на острові за десять років до смерті).
“Берґмана-письменника я відкрила для себе вже давно... як читачка передусім, згодом з’явилися плани перекласти його книжки. Цей легендарний режисер, який знімав (за його ж визначенням) “відносно відверті й безсоромно особисті фільми”, виявився ще й справжнім майстром психологічної прози, – каже Софія Волковецька. – Хотілося, щоб українці мали змогу читати його книжки. Також тішить те, що переклади Берґмана виходять у рік, коли відзначають його столітній ювілей. Це чудова можливість долучитися до святкувань, що відбуваються не тільки у Швеції, а й у різних куточках світу”.
Літературний спадок Берґмана вражає не тільки обсягом, а й якістю, тож автор заслужено здобуває щораз більшу увагу. Столітній ювілей Інґмара Берґмана – це чудова нагода знову зануритися в творчість режисера, який ще за життя став легендою.
10 думок Інґмара Берґмана про важливе
З нагоди ювілею Видавництво Старого Лева зібрало кілька яскравих цитат Майстра про кіно, музику, релігію, самосвідомість, молодість тощо.
1. Маю сказати, що нема такого виду мистецтва, котрий мав би настільки багато спільного з кіно, як музика. Обидва впливають на наші чуття безпосередньо, а не через інтелект.
2. Я добре знаю про мою подвійну самосвідомість... Одна з них весь час під контролем; все сплановано і дуже надійно. Інша може бути дуже неприємною. Я думаю, що цей бік самосвідомості несе відповідальність за всю творчу роботу – він підтримує зв’язок з “дитиною”. Він нераціональний, імпульсивний і надзвичайно емоційний. Можливо, це навіть не “він”, а “вона”.3. Я кидаю спис у темряву. Це інтуїція. Потім повинен послати в цю темряву армію на пошуки списа. Це інтелект.
4. Я не хочу творити мистецькі роботи для публіки, яка сидітиме і насолоджуватиметься. Я хочу завдати цим людям маленького удару в спину, щоб обсипати їхню байдужість, щоби несподівано вразити їхнє самовдоволення.
5. Наші соціальні відносини обмежені, здебільшого плітками та критикою поведінки людей. Це спостереження повільно підштовхнуло мене до ізоляції від так званого соціального життя. Мої дні минають на самоті.
6. Ніхто не в безпеці від релігійних ідей та конфесійних явищ. Ні ти, ні я. Ми можемо стати їхньою жертвою, коли найменше очікуємо цього. Це як грип або удар блискавки. Ти абсолютно безпорадний. Сьогодні я вважаю, що будь-який рецидив абсолютно виключений. Але я не можу сказати, що цього не трапиться завтра.7. Ми ходимо колами, настільки обмежені власними турботами, що більше не в змозі побачити різницю між істиною і брехнею, капризом гангстера і найчистішим ідеалом.
8. Я був дуже жорстоким щодо акторів та інших людей. Я думаю, що був дуже-дуже неприємним в молодості. Якби я сьогодні познайомився з молодим Інґмаром, то сказав би: “Ви дуже талановитий, і я спробую допомогти вам, але я не думаю, що хочу з вами ще щось творити”. Я не кажу, що зараз приємний, але гадаю, що в 50-их роках я повільно змінився. Принаймні сподіваюся, що змінився.
9. У мені 100% шведського... Хтось сказав, що швед – це наче пляшка кетчупу: нічого і нічого, а потім раз – і все одразу. Я думаю, що трохи схожий на це. І вважаю, що я швед тому, що люблю жити тут, на цьому острові. Ви не можете уявити собі самотність та ізоляцію в цій країні. Так, я дуже шведський – я не ненавиджу бути сам.
10. Я хочу спробувати обмежити себе істиною. Це важко для старого, закоренілого мученика фантазії та брехуна, який ніколи не вагався надати правді таку форму, якої вимагав випадок.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
