Саме із них започатковано нову традицію мистецьких дійств у рамках фестивалю "Віртуози"

Насправді все просто: треба слухати голос душі - і буття набуватиме особливого сенсу. Львів'янину Тарасові Стефанишину його внутрішнє "я" те, що захоплення фотографією може перерости у щось глибше, підказало ще десять років тому.

Цією підказкою Тарас Стефанишин (у недалекому минулому випускник спочатку коледжу імені І. Труша, потім Львівської національної академії мистецтв, а нині член Львівської спілки істориків та критиків мистецтва, художник-оформлювач та молодший науковий співробітник бібліотеки АН України імені В.Стефаника) не знехтував. А навпаки - поклав час і зусилля на те, аби тонкощі фотомистецтва опанувати максимально. Відтак його фотопроект "Віртуози. Автографи", відкритий у фойє Львівської філармонії  (до речі, саме з нього стартував цьогорічний  ХХVIII міжнародний музичний фестиваль "Віртуози") перетворився у візуальне дійство, яке, попри те, що є першим такого плану у творчій біографії автора, уже змусило з глибокою повагою та зацікавленням говорити про себе.

Властиво, фотомитець представив понад тридцять світлин відомих музикантів, які впродовж останніх чотирьох років виступали у концертних залах Львова. Лео Вітошинський та Олег Криса, Юрій Башмет та Владімір Крайнєв, Анджей Бауер та Роман Кофман, Володимир Сіренко та Томас Зандерлінг (зрештою, інші знані виконавці та диригенти) фігурують у двох ракурсах - у звичайному спілкуванні та на сцені. І ось піймати момент, коли часто-густо у буднях скромні й непоказні люди на сцені перетворюються у титанів, Тарасові Стефанишину як творцеві найбільш цікаво.

"Тема музики та музикантів - передовсім через родинні обставини (дружина фотохудожника Лідія Мельник є журналістом "Суботньої Пошти" і відомим у Львові критиком-музико­знавцем - Ред.) - давно перестала бути для мене чужою, - розповідав автор. - І чим більше я в неї заглиблювався, тим більше вона мене захоплювала та інтригувала. Тобто кожен концерт важив для мене уже не лише у ракурсі музики, а й в ракурсі (як для фотографа) художньо-пластичних образів насамперед. Магія цих образів - те, вийти з-під влади чого уже неможливо".

 "У парадних портретах музикантів, - взяла слово на відкритті виставки музико­знавець Любов Кияновська, - часто нема моменту захоплення музикою, розчинення у ній. У цих представлених світлинах момент найвищого натхнення великих особистостей не лише є, а й вловлено його напрочуд точно".

Зрештою, фотопроект "Вір­туози. Автографи" засвідчує не лише магію перевтілень великих особистостей, а й те, що львівським фотомитцям лінитися не варто - у них відтепер є серйозний конкурент не лише щодо психологічності робіт, а й щодо вміння упіймати мить, що в праці фотохудожника ціниться особливо. Але самого Тараса Стефанишина це не хвилює - йому насамперед для самого себе цікаво пізнавати, вдосконалюватися та не стояти на місці. А необхідний талант і досвід він для цього вже має. Свідчення - наступний його фотопроект "Сни міста", який  уже за місяць відкри­ється у Національному музеї у Львові.