Цього тижня до нашого міста на концерт завітала особлива співачка. Кажу про Стефанію Довгань – одну із найупізнаваніших оперних виконавиць світу. Вона отримала вокальну освіту в Мерилендському університеті та Музичній Академії ім. Л. Моцарта в Аугсбурзі, здобула відзнаки та перемоги на таких конкурсах, як Emmerich Smola Wettbewerb, Placido Domingo Operalia, Hans Gabor Belvedere International Singing Competition, Alexander Girardi International Singing Competition, Rosa Ponselle Classical Singers Competition. Була стипендіаткою Фестивалю Вагнера у Байройті та отримала Richard F. Gold Career Grant. Її репертуар налічує близько 30 ролей, серед яких Донна Анна в Don Giovanni, з котрою вона дебютувала у постановці Кріса Алдена у “Нью-Йорк-Сіті Опера”,  Мімі з La Boheme, Фйорділіджі з Cosi fan tutte, Віолетта у La Traviata,  Ліу з Turandot, Маргарита у  Faust, Луїз в Louise, Клеопатра в Giulio Cesare, Недда у Pagliacci.

У 2013 році молода співачка дебютувала в Королівській Опері у Лондоні, у ролі Музетти. Її партнером по сцені був славетний тенор Роландо Вілазон. Цю виставу транслювали в кінотеатрах усього світу. Її голосом та акторською майстерністю насолоджувалися Балтиморська Опера, “Портленд Опера”, “Ноксвіл Опера”, Львівська Національна Опера, оперні театри Хагена, Карлсруе, Майнцу, Нюрнберга, Гонконгу, Сібіу та ін. Стефанія Довгань співпрацювала з такими славетними диригентами, як Сер Марк Елдер (Королівська Опера, Лондон), Емануель Війом (Сполето Фестиваль) Джордж Манахан (“Портленд Опера”) та Гаррі Ведов (Нью-Йоркська Опера.)

“Львівській Пошті вдалося поспілкуватися з артисткою напередодні виступу у нашому місті. Говорили про концерт у Львові, музичну кар’єру, спів як спорт і любов до України.

– Для мене це пристрасть, ніжність, драма і море кохання. Запрошую львів’ян та гостей міста відкрити для себе відомих майстрів, зокрема оперного жанру, у їхніх камерних творах, написаних саме для голосу з фортепіано. Ми запросимо глядачів на багатогранну, пристрасну, меланхолійну і грайливу, драматичну і водночас комічну подорож у мікрокосмос геніальних поєднань поезії та музики без оркестру, декорацій, костюмів, освітлення та гриму.

– Зізнаюся, що виконання цієї арії для мене першооснова. Пам’ятаю, що часто слухала з бабусею платівку з нею. Мене надихнув голос оперної співачки з тієї платівки. Я часто бігала й імітувала її голос, виконання. Згодом уперше побувала в оперному театрі. А коли потрапила за куліси – це було щось казкове, неймовірне! Тож після усіх цих вражень не дивно, що ще в ранньому віці я задумалася над тим, аби будувати кар’єру оперної співачки.

– Найперше, звичайно, моя родина, найближчі люди. Але підтримували й учителі, згодом – піаністи та диригенти, з якими я працювала.

– О, так! Пам’ятаю, як в опері Генрі Персела я мала летіти, як фея, на гойдалці згори. Ба більше – мене підвісили спиною до публіки. Я прогиналася в різні боки і при цьому ще й співала свою арію. Було весело! Це такий перфоманс, до якого треба бути готовою.

– По-перше, ми завжди співаємо без мікрофонів. Це потребує неабиякої сили. А ще чимало часу, щоби навчитися користуватись своїм тілом як резонатором. Бо насправді спів – це фізична активність, хоча ми над цим не замислюємося. Спів дуже подібний на спорт: ти повинен бути сильним, постійно тримати себе в тонусі. Це нескінчений процес...

– Я дуже люблю гуляти містом. Де б не була, завжди знайду час, аби прогулятися містом, відчути культуру життя тої країни, в якій перебуваю.

– Коли повертаюся в Україну, емоції переповнюють. Це мій дім, моя душа, яка болить за Україну через те, що робить із нами північний сусід. Та є й дуже багато позитивних змін. Я вірю в майбутнє, вірю в молодь. Люблю Україну, тому маю чисті та позитивні відчуття до своєї землі.