Одразу кілька новинок нещодавно вийшли друком у Видавництві Старого Лева. Одна з них – книжка відомого телевізійного журналіста Доржа Бату (Андрія Васильєва). Цей унікальний чоловік, який жив в Україні, працював на кількох центральних телеканалах, зокрема й як власкор у Західній Україні, докорінно змінив свою професію і тепер проживає у США. “Франческа. Повелителька траєкторій” – неймовірна, авантюрна й дотепна розповідь про космічні будні автора та його колег, особливо юної напарниці Франчески, яка знайде час для пригод і веселощів навіть на найвідповідальнішій роботі.

У минулому Дорж Бату працював ведучим новин, готував репортажі з гарячих точок, був у полоні. А сьогодні він – оператор корекції траєкторій Центру керування польотами Національної адміністрації з аеронавтики та досліджень космічного простору США.

Герої книжки Доржа Бату “Франческа. Повелителька траєкторій” – його співробітники. Вони відповідають за траєкторії і орієнтацію сателітів, а також за підведення космічних кораблів на підхідні орбіти до міжнародних космічних станцій. У часі космічних робочих буднів із Доржем, його напарницею Франческою, полковником Вескоттом, Сарою, професором Расселом та іншими постійно трапляються кумедні й незвичайні історії. Найчастіше у різні халепи потрапляє сицилійка Франческа. Усе, до чого вона торкається, вибухає, горить і розбивається. А космос близько… Ілюстрації до книги створив український художник Олександр Ком’яхов.

“Спочатку з’явилася Франческа, – згадує, з чого все починалося, Дорж Бату. – Невеличка, чорнява, з блискучими кучерями і чорними, як терен, очима дівчина, котра, немов підліток, надимала величезні бульки з рожевої гумки. “Латиноамериканка”, – подумав я. “Китаєць”, – подумала Франческа. “Господи, як же ж вони спрацюються? Вони ж такі різні!” – подумав наш наставник професор Рассел. Якщо чесно, я й не думав про книжку. Тут просто зійшлися зорі: я перебрався до іншого штату і пішов на нову роботу. Колеги і друзі, котрі були в курсі, що я пішов із професії (а я один час суміщав роботу в лабораторії і працював для ТСН у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку), постійно питали: “Ну що там?”, “Ну як там?”. Спочатку я чесно відповідав кожному в приватних повідомленнях. Потім замучився відписувати кожному і став просто копіювати тексти. Але згодом зрозумів, що чесніше і зручніше буде публікувати невеличкі історії з роботи у Facebook. Друзі почали ділитися історіями, з’явилася купа коментаторів. Люди вимагали більше і більше Франчески! Нестачі матеріалу в мене не було – Чессіна (так я її інколи називаю) чудила і чудить регулярно. Плюс до цього додалися мої репортерські навички, і на читачів, як горох з дірявого мішка, посипалися історії”. Ці історії й перетворилися зараз на книгу”.

“Дорж пише по-людськи, без викрутасів, без химерій, без намагання кучерявими словами вразити читача, – каже літературний редактор “Франчески” Олекса Негребецький, який також спершу стежив за розповідями автора у Facebook. – Він вражає словами не кучерявими, а точними. Доносить думку чітко й однозначно. Тому й виходить смішно. А ще грамотно будує сюжет і заводить читача саме туди, куди йому потрібно, щоб одержати відповідний ефект. Одне слово, маємо нового українського письменника. Рідко буває, щоб людина інакшої культури й інакшої мови знайшла себе в чужій культурі. Набоков, Конрад. У нас, в українській культурі, бувало. Була іспанка Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена Дунін-Борковська. У наш час буде бурят-монгол Дорж Бату. Як пишуть у Facebook, звідки вийшов новий письменник: “Тепер живіть з цим”.

“Сама Франческа досить іронічно ставиться до моїх оповідань, – каже Дорж Бату. – Свого акаунту у Facebook дівчина не має, тому читає через мій та ще й пропускає текст через автоперекладач. Але здебільшого я їй переказую. До слова, дівчина дуже уважно стежить за “лайками” і дуже засмучується, якщо їх мало. Адже вона справжня зірка”.