– Моє знайомство із Квіткою було особливим – дуже тихим і романтичним. Ми з батьками щороку їздили з наметами в гори, ставали над водоспадом Кам'янка. Був вечір, вогонь, зорі, шум річки... І тут батько включив в машині касету із піснями Квітки Цісик, яку привіз з-за океану. Тоді я вперше почула її голос. Було мені 6 чи 7 років. І в мене з'явилась подруга – Квітка. Уявляла навіть, що ми балакаємо, малювала для неї малюнки… Ми вдома часто слухали її пісні, переписували для друзів касети. Коли я чула її голос, мені здавалося, що вона тут, біля мене. Пригадую, як у дитинстві, не знаючи, як Квітка виглядає, уявляла її надзвичайно доброю, красивою жінкою. Такою вона і виявилася. А ще пам'ятаю, як плакала, слухаючи її “Журавлі”, зовсім малою… Як Квітка змогла достукатись до дитини?.. З Квіткою у моєму житті відбулось багато прекрасних подорожей: дорога – гарний час на гарну музику. Так в дорозі я підспівувала їй і мріяла колись зустрітись... Не склалось, на жаль. Але кілька років тому мала радість зустрічі на фестивалі “Союзівка”, що відбувається недалеко від Нью-Йорка, із Майєю Лев – двоюрідною сестрою Квітки Цісик. Тоді Майя познайомила нас з Едвардом – сином Квітки! Таке враження було, що я до неї доторкнулась: цей хлопець так схожий на свою маму! Когось це може дивувати, але в нас із Квіткою багато схожого. Батько Квітки і мій батько – Володимири. Як і сестра Квітки, моя сестричка – піаністка. Квітка народила сина, і мені Бог дав синочка. Ми обоє скрипальки, пластунки і невеличкі за зростом. Та найбільш схожими є наші голоси. Фестиваль-конкурс ім. Квітки Цісик і моє Гран-прі… Ця перемога – наче підтримка від неї. Підтримка у складному життєвому виборі: хто ти, пісне; чи мені тебе співати? Ці питання мені якось задав Дмитро Кацал, з яким працюємо вже понад десять років. Саме він відкрив у мені талант співу. Я ж вагалась, чи мені варто співати, чи зможу... І ось ця перемога, і слова Ніни Матвієнко: “Квітка Цісик повернулась до нас голосом Оксани Мухи”. Це був для мене найбільший подарунок. Дякую тобі, Квітко, що ти була, є і будеш зі мною! Альбоми Квітки Цісик – надзвичайного рівня! Аранжування, написані для неї її першим чоловіком Джеком Корнером, говорять про те, як він її любив, як відчував її голос – і підкреслив його феноменальними аранжуваннями. Досі не знаю кращих аранжувань для тих відомих українських пісень, які співала Квітка. А другий Квітчин чоловік Ед Ракович записував її голос на студії. У цій роботі також відчувалася велика любов. Усе, що зробили ці люди, – з любов'ю і на найвищому професійному рівні. Тепер ми, українці, маємо, чим пишатися. Дякую тобі, Квітко!”

– Поцілунок Квітки… В часі туру капели “Дударик” у Нью-Йорку у 1990-му нас прийшла привітати тендітна жінка, щось балакала з моїм батьком, а нас, дітей і юнаків, хвалячи, нагородила поцілунками. І мені, 15-річному, дістався її поцілунок. Про цей випадок уже згодом мені нагадав тодішній дискант, тепер отець Андрій, наш екс-хорист. Потім, як і до багатьох, Квітка прийшла у моє життя через касетні, до дірок заслухані записи, що потрохи витіснили моїх на той час улюблениць – Енью, Мадонну, Шаде… Її пісні стали мені саундтреком до свідомого життя. А в професійному сенсі ще й орієнтиром, “планкою”, до висот якої ми тільки підступаємо. Через роки у Львові, вишукуючи солістку для чергового альбому “Дударика”, я почув Квітчині інтонації у голосі Оксани Мухи. Після успіху нашого дебюту, намовив її продовжувати справу, яку розпочала Квітка, – правдиво і професійно. Тоді не вірилось, що так і станеться. Проте сольний альбом Оксани “RE:шето” і її сольна кар’єра є тому свідченням. Тепер у співдії з родиною Квітки і Оксаною ми доносимо її творчість до людей. Оксана – своїм репертуаром і піснями, але насамперед щирістю і любов‘ю до Української Пісні. З цього виник проект “Дякую тобі, Квітко!” і цьогорічний тур Оксани “KVITKA: Два кольори”. Таке враження, що і вона поцілована Квіткою. А для мене щойно тепер історія Квітки в моєму житті набуває конечного сенсу.