– Судячи з даних цього дослідження, ситуація з читанням в Україні справді плачевна. Проте ми маємо дещо інший досвід, підкріплений кількістю відвідувачів різних літературних заходів, які команда Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz щороку проводить у Чернівцях і не тільки. Зокрема, однойменний фестиваль, який відбувається в столиці Буковини на початку вересня, в різні роки збирав п’ять-вісім тисяч відвідувачів. Можливо, публічні літературні читання – це не те ж, що безпосереднє читання книжок, але вони є своєрідною тенденцією, яка свідчить про популяризацію цього процесу загалом. Найкращий спосіб знайти свого читача – іти до нього. З цією метою ми намагаємось влаштовувати заходи в різних українських містах, активно ведемо сторінки у соціальних мережах, забезпечуємо спілкування авторів із громадськістю та ЗМІ. Так, у Чернівцях з 2013 року діє Літературний целанівський центр, де регулярно відбуваються презентації книжок, музичні виступи, художні виставки тощо. Дозволю собі дещо не погодитися з даними згаданого дослідження. На мою думку, останніми роками читання в Україні стало модним. Вітчизняний книговидавничий ринок розширився і тепер пропонує значний асортимент текстів різних жанрів. Тож нашому читачеві є з чого вибирати. А ось чи буде він це робити – завдання передусім письменників, піарників і видавців.

– Зараз у великому просторі інформації читання варто популяризувати не лише через книжку як засіб, а й сенси, які вона несе, нові інформаційні технології, які допомагають робити читання сучасним і захопливим процесом. Мені здається, що сумна статистика пов’язана з тим, що суспільство більше не є “сірою масою” – кожна людина має власні читацькі смаки, а ще різні шляхи до читання: через паперову книжку, планшет, телефон або слухає їх у аудіоформаті. Тому видавці найближчим часом мають орієнтуватися на індивідуальність та різноманітність, знайти шляхи взаємодії з різними людьми. Так видавнича спільнота зможе не лише відповідати на запити суспільства, а й прогнозувати їх. Думаю, більше читати – чудова мета, але робити це більш усвідомлено ще краще. Нам у “Читомо” та #книголав цікаво працювати з брендами, інтегрувати книжку в інше середовище через фахівців із різних сфер. Особисто мене захоплює такий формат, оскільки ми виходимо на нову аудиторію, а відтак долучаємося до того, щоби змінити статистику.

– На мою скромну думку, читання пожвавиться, якщо забезпечити дітей якісними книжками, щоб у текстах було менше повчань, а більше цікавого. І щоб ілюстрації були не просто барвисті, а естетично довершені. Велике значення має приклад батьків: якщо батьки читають, то й діти до цього привчаються. Що стосується дорослих, то тут на колір і смак товариш не всяк: хтось читає детективи і більше нічого, хтось історичні романи чи фантастику, жахи чи мелодраматичні романи. Якщо літературу такого типу поділити на всіх читачів, складеться картина зацікавлень. Зрештою, успіх “Арсеналу” і третій десяток львівського Форуму свідчать про те, що люди таки читають. Як спонукати до читання дорослого, який “підсідає” на серіали чи спортивні програми, бо це не вимагає великих зусиль? Тут ми вже програли… Треба виховувати потребу в читанні з дитячого віку. Можливо, ми маємо “втрачене покоління”…

– Погоджуюся, що Україна читає досить мало. Це стає зрозуміло, коли порівнюєш кількість людей, які читають у наших інтерсіті та інтерсіті Німеччини чи Польщі. Як правило, в нас читають близько п’яти-десяти людей на вагон, коли в цих країнах – кожен другий (хоча моє спостереження не претендує на абсолютну об’єктивність, може, мені щастило). Читання в Україні – проблема, яку порушують кілька разів у році якраз після таких опитувань. Але для того, щоби проблема читання перестала бути проблемою, потрібна державна програма промоції читання. Читання повинне стати не необхідністю, не способом побудови іміджу, а стилем життя. Має розпочатися масштабна піар-кампанія із залученням опінієн-мейкерів, публічних осіб, має бути активне перетворення бібліотек на зручні для відвідувачів місця, обговорення книжок у публічному просторі, посилання на них ток-шоу. Книги повинні стати чимось буденним, але без чого ти не можеш уявити життя. Наша організація ГО “Форум видавців” уже 25 років працює над популяризацією читання, організовуючи фестивалі, конкурси читання та працюючи над стратегіями програм, які допоможуть покращити ситуацію. Зараз ми найактивніше намагаємося залучити дітей і молодь, бо саме на них ще можна позитивно впливати. Але, з другого боку, читання, літературно-книжкові заходи перебувають у своїй інформаційній “бульці”, і багато людей абсолютно не розуміє поки що, що це для них, а не тільки для богеми і професіоналів у книжковій сфері. Хоча насправді на ринку присутні позитивні зміни: наклади книг, які щороку друкують. Видавничий бізнес – це також бізнес, і ніхто не хоче вкладати кошти в нерентабельні проекти. Тому я сподіваюся, що з часом кількість накладів збільшуватиметься і обсяги реалізації також.

– Те, що сьогодні люди масово не читають книжок, як на мене, наслідки епохи, у якій живемо. Адже у час технологічного вибуху багатьом зручніше перечитати стрічку в соціальних мережах, промоніторити кілька інформаційних сайтів і все. Всі ці процеси нібито втамовують інформаційний голод, але користі насправді від них мало, хоч і змарновано купу часу, який насправді можна було б витратити на читання якоїсь добротної книги. Причиною нечитання, як на мене, сьогодні є ще й банальні лінощі, які “допомагають” придумувати не менш банальні відмовки на кшталт “у мене нема часу”. Але найвідоміші політики світу попри щільний графік, десятки зустрічей, тотальну втому знаходять час на книжку і регулярно діляться враженнями в коментарях медіа. Тобто справа в організованості. Часто можна чути, що книги сьогодні дуже дорогі. Погоджуюсь, але завжди можна знайти можливість прочитати бажане – взяти у бібліотеці, позичити в друзів чи придбати вживане видання. Зрештою, можна купити електронну книжку, скачати в інтернеті тритомний роман і читати його будь-коли і скільки заманеться. Бо розвиток технологій полегшує життя, а не забирає розум. Також упевнена, що прищеплювати любов до книжки потрібно змалечку. Якщо у шкільному віці дитина перечитає класику, то це не лише сформує гарний читацький смак, а й буде тим пластом, від якого вона відштовхуватиметься, читаючи книги в майбутньому. А якщо при школі діятиме якийсь дискусійний клуб для найбільших книголюбів, то це також, вважаю, дасть свої плоди. Знаю, що сьогодні у школах та вишах популяризують буккросинг. Тобто учень чи студент, прочитавши книжку, залишає її на підвіконні, під партою чи на лавці, щоб дати змогу іншим також її перечитати. Пригадую, як буккросинг був дуже популярним у мої студентські роки. Також зі шкільних років веду читацький щоденник. Це, до речі, дуже зручна практика, бо, заглянувши в нього, можна знайти всі найкращі цитати, улюблені моменти із зазначенням сторінок тощо. Торік я прочитала дванадцять книг. Розумію, що це мало, бо планувала близько тридцяти. Та виправдань собі не шукатиму… Зазвичай читаю те, що подобається. Більше до душі мені художня література, але намагаюсь читати щось і з прикладної. Домовляюся зі собою, що після кожної художньої книги читатиму одну прикладну. Ця “стратегія” працює для мене вже багато років і дає змогу насолоджуватися творчістю улюблених авторів та водночас відстежувати новинки в професійній літературі. Однак ніколи не змушую себе читати через силу, бо це, як правило, відбиває всіляке бажання взагалі брати до рук книжку. В такому випадку відкладаю книгу до кращих часів і сміливо починаю читати щось нове, захопливе, щоб у жодному випадку не дозволити собі розлюбити читання. Бо книжка – це захоплива подорож, саморозвиток, гарна фантазія і добра пам’ять. Цікаве видання дає змогу відволіктись від буденних справ, зняти стрес і отримати від всього цього процесу колосальну користь. Тому не чіпляйте на себе ярликів, якщо поки що не любите читати. Можливо, вам просто не потрапляло до рук добре чтиво. Наважтесь на авантюру: походіть книжковими крамницями, порозглядайте палітурки, помацайте папір, погортайте сторінки, прочитайте кілька анотацій і, можливо, вам пощастить чимось себе зацікавити. А там, я впевнена, не зупинитесь!