Український уряд прирівняв мистецтво до декоратичної косметики

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 квітня цього року - "Про особливості формування замовлення на підготовку фахівців та науково-педагогічних кадрів у 2009 році" - опубліковане на "Урядовому порталі" (єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України), стало для митців Заходу держави не лише цілковитою несподіванкою, а й справжнім ударом.

Згідно із цим документом, завізованим прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко, наша держава відтепер не буде замовляти відповідним навчальним закладам серед інших спеціальностей підготовку фахівців декоративно-ужиткового мистецтва. А це означає, що мистецькі коледжі, інститути та академії Заходу України (бо саме західні області спеціалізуються на підготовці таких творців) мають цілком реальні перспективи взагалі зникнули.

Варте уваги, що декоративно-ужиткове мистецтво в цьому документі поставили в один ряд із такими спеціальностями, як "діловодство, організація туристичного обслуговування, перукарське мистецтво та декоративна косметика, художнє фотографування, організація обслуговування у готелях, організація обслуговування у закладах ресторанного господарства і торгівлі, виробництво та експлуатація відео-, аудіотехніки та кіноустановок". Далі - більше. Державні замовлення у профільних мистецьких осередках на інші спеціальності теж мають бути скорочені на 10 відсотків.

У що виллється ця ситуація передовсім для мистецьких навчальних осередків Львова - Державного коледжу декоративного та ужиткового мистецт­ва імені Івана Труша та Національної академії мистецтв - (якщо до розпорядження упродовж короткого часу не будуть внесені певні зміни), "Пошта" поцікавилася у їхніх чільників - Василя Отковича та Андрія Бокотея.

Василь Откович, директор коледжу імені Івана Труша: "Ми не лише вражені  таким документом, а уже намагаємося спільно з Академією зробити максимально, аби до цієї ситуації привернути увагу й широкої громадськості, і людей, від яких вирішення цієї ситуації залежить. Не хочу применшувати вагомість інших професій, але схоже, що чиновники, які готували таке розпорядження, взагалі не розуміють, що таке - декоративно-прикладне мистецтво і що за цим поняттям стоїть. Зокрема, наш коледж був заснований австрійською владою ще 1876 року у зв'язку із розвитком промисловості та будівництва та з усвідомленням, що цей край має дуже глибокі традиції саме народного мистецтва, яке сьогодні тісно пов'язане із професійним мистецтвом і навпаки. А відтак було бажання використовувати ці традиції максимально та цільово. Сьогоднішнє розпорядження означає, що ми не будемо мати права набирати абітурієнтів на державне навчання за спеціальностями - художнє ткацтво, художнє дерево, художній метал та кераміка (відділи, які у нашій установі були засновані ще наприкінці ХІХ століття). Тобто туди, куди зазвичай вступають діти із сіл, які часто-густо мають із традиційними напрямами народного мистецтва безпосередній зв'язок. Звичайно, нам можуть сказати - вчіть цих дітей на платній основі. Але що це означає? Коли сьогодні ми набираємо 60 бюджетників і тридцять студентів, котрі за освіту платять (а плату намагаємося брати мінімальну - дві з половиною тисячі гривень на рік), то за нової ситуації бюджетна форма навчання буде можливою лише для тридцятьох студентів, інші вимушені будуть платити від 5 до 10 тисяч гривень на рік. Чи зможуть батьки видати на навчання такі гроші, особливо, коли йдеться про талановитих дітей із сільської місцевості - дуже і дуже сумнівно. Тобто Кабінет Міністрів ніби засвідчує, що ось - криза і він робить крок на її подолання. Але у кризі перебуває і кожен пересічний громадянин України. І достатньо на рік-два-три  позбавити можливості навчатися на цих напрямах, як втратиться традиція, буде серйозно підрізаний той корінь, який живить національну ідею. Далі що? По різьблені, ковані чи інші художні речі їздитимо до Китаю? Вважаю, що наслідки такої ситуації (якщо вона стане реальною) для держави будуть вкрай погані. Такі, на виправлення яких будуть потрібні навіть не роки - десятиліття".

Андрій Бокотей, ректор Львівської національної академії мистецтв: "Як можна було так легковажно поставитися до такої поважної гілки  у національному вихованні, як декоративно-прикладне мистецтво, так і не збагнув. Понад сто років тому цісар Австро-Угорщини Франц-Йосиф, побачивши величезні художньо-мистецькі набутки цієї землі, створив у Львові  художньо-промислову школу, яка успішно - вдосконалившись -профункціонувала аж донині. Сьогодні виникла незрозуміла потреба це все зруйнувати, тобто підрубати під національним сучасним мистецтвом ту гілку, на якій воно тримається. Про що йдеться? Про те, що мистецькі навчальні заклади чи окремі мистецькі факультети у Львівській, Івано-Франків­ській,  Чернівецькій,  Рівнен­ській, Волинській, Тернопіль­ській та Закарпатській областях (а саме цей регіон спеціалізується на підготовці художників декоративно-прикладного мистецтва) взагалі можуть закритися. У нашому місті до тих спеціальностей, які потраплять під "каральний меч" у коледжі, в межах ЛНАМ додаються ще склярі (до речі, кафедра скла в нашій академії - єдина в Україні). Тобто якщо кожного року ми приймали на державну форму навчання близько 130 абітурієнтів, з яких 50 присвячувалися декоративно-прикладному мистецтву, то тепер  це буде неможливо. Платна осві­та в нашій академії коштує приблизно десять тисяч гривень на рік. Але навряд чи це подоланна сума для тих, хто захоче займатися художнім ткацтвом, художнім металом тощо. Бо зазвичай ці спеціальності близькі дітям із незаможних родин. Постане перед академією і проблема суттєвого скорочення викладачів та й, зрештою, проблема вижити. Бо навіть за нинішньої ситуації, коли щось покривається із державного бюджету, ми часто-густо ледве зводимо кінці з кінцями. Сподіваюся, що здоровий глузд у наших чиновників таки візьме гору. Адже про національне мистецтво України у світі часто-густо знають саме завдяки нашим вихованцям".