Менш ніж за місяць українські книгарні поповняться унікальною енциклопедією-абет­кою про чудового поета, прозаїка, перекладача та літературознавця “Антонич від А до Я”. Тексти для нової книги підготував Данило Ільницький, над ілюстраціями працювали Володимир і Людмила Стецьковичі.

Який колір Антонич любив найбільше? Яким був літературний псевдонім поета? Чому Богдан-Ігор любив ніч? Трохи відхилимо завісу таємничості та дізнаємось кілька цікавих фактів про поета, що ввійдуть до книги.

Народившись на Лемківщині, перебуваючи в офіційно польському середо­вищі та неформально серед українців-галичан, Антонич розумів, що майбутнє – за об’єднаними цивілізаційними цінностями. Саме тому для своєї творчості обрав українську літературну мову. Україна для Антонича – особливий, унікальний спосіб побачити світ, водночас відчуваючи єдність з іншими країнами.

Коли Антонич прокидався, то не поспішав снідати й виходити з дому. Він любив ранок через стан, коли прокидаєшся лише наполовину і ще не забув того, що хвилину перед тим наснилося, але вже можеш записати це в зошит, знайти перші слова про те, що наснилося чи уявилося.

В одному зі своїх ранніх віршів Антонич писав: “Є два світи: один круг нас, а другий – це ми…”. Він вважав, що внутрішній світ людини так само важливий, як і навколишній, видимий світ, та є такою самою реальністю, як і те, що ми зазвичай бачимо навколо. А якщо мовиться про митця – поета, маляра, скульптора, композитора, то його твори, перед тим обдумані й пережиті, є цілим окремим світом. І світ цей нічим не гірший від реального, буденного з його перипетіями і пригодами, базарами і театрами, автівками й велосипедами.

Як поет Антонич відчував, а як теоретик мистецтва знав, що емоції, враження, візії потребують досконалих формул, щоби стати близькими читачеві. Формула в Антонича – поняття багатозначне, так само й ми розуміємо його по-різному. Це Антоничеві вірші, які є своєрідними “формулами екстази”, спробою знайти для глибоких переживань і спостережень відповідні слова; це його статті, де автор роздумує про творчість, аналізує її, формулює секрети поетичної майстерності. Зрештою, можемо й ми назвати своє сприйняття Антонича формулами, що їх намагаємося винайти в читацьких враженнях, міркуваннях, дослідженнях. Адже формули – це наслідок контакту вражень та розуму, емоцій та слів, автора та читача.

Якби Антонич жив у казковій країні, то його окуляри були б зелені: найголовніше, що потрапляло в його поетичний погляд, це трави і листя, всуціль зелені ліси та всуціль зелені гори, які здалеку – наче великий зелений світ. Життєлюб Антонич бачив у всьому весняну здатність народжуватися, рости й розмножуватися, ставати зеленим. А назву його збірки – “Зелена Євангелія” – можна назвати квінтесенцією творчості.

Варто нагадати, що “Антонич від А до Я” – це вже четверте видання серії енциклопедій-абеток. Першою в ній є книга “Шептицький від А до Я”, створена в 2015 році Галиною Терещук і Оксаною Думанською (текст) у співпраці з творчою майстернею “Аґрафка”. Ця своєрідна абетка відкриває читачам головні віхи життя великого Митрополита Андрея Шептицького, оповідає про його рід, формування його як людини і духовного наставника сучасників.

Другим у серії в 2016-ому стало видання “Франко від А до Я”, текст до якого написало подружжя – Богдан і Наталія Тихолози, а проілюструвала його знову ж таки “Аґрафка”. Це абетка-енциклопедія про Івана Франка, якого ми звикли називати Каменярем, Вічним Революціонером, енциклопедистом та генієм через неймовірну жагу до знань і працелюбство. Але чи знаємо ми насправді, яким був Франко: що любив, які мав хобі, куди подорожував?

Третя книга серії – “Шевченко від А до Я” від відомого шевченкознавця Леоніда Ушкалова та ілюстраторки Анастасії Стефурак – вийшла в світ уже цього року. Завдяки їй і діти, і дорослі зможуть дізнатися не лише біографію талановитого живописця, гравера, прозаїка, драматурга, співака, актора, скульптора Тараса Шевченка, а й полюбити його так, як можна любити друга.