В одній із недавніх інтернет-публікацій відомий львів­­ський культуролог слушно обурювався тим, що на сцені Львівського національного театру опери та балету ім. С.Крушельницької доволі обмежено представлений український репертуар. Тоді й прозвучала згадка про оперу С.Людкевича "Довбуш" - один із небагатьох взірців жанру в Галичині загалом. Щоправда, понад п'ятдесят років опера ця існувала лише в партитурі. Завершене композитором 1955 року на власне лібрето (до речі, попередня оперна спроба С.Людкевича - "Бар Кохба" - так і залишилася незакінченою, отож це фактично єдина опера в доробку славетного композитора), масштабне історико-героїчне полотно так і не дочекалося повноцінного сценічного втілення за довгого життя свого автора. Щоправда, як нагадала "Пошті" відомий львівський музико­знавець, професор Стефанія Павлишин, фрагменти "Довбуша" ставили на сцені Львівської опери ще в 1956 році. Але тим сценічна історія твору й завершилися. Подейкують, радянським ідеологам не вельми подобався образ Довбуша, створений композитором: убивши графа, благородний опришок рятує його дружину та маленького сина. Та й із суто виконавського боку розгорнене чотириактне дійство, насичене фольклорними елементами, із великою кількістю масових сцен і закликами до свободи виглядало для тих часів не найкращою культурною інвестицією.

Відродити майже забутий твір узялися з нагоди трьох ювілеїв - 155-річчя Львів­ської національної музичної академії ім. М.Лисенка, 130-ліття з дня народження самого Станіслава Людкевича та 50-ї річниці оперної студії музичної академії. Диригентом-постановником та автором музичної редакції опери виступив професор Іван Юзюк, а виконавцями - студенти та учасники хору й оркестру оперної студії Львівської музичної академії. У вівторок, 28 квітня, прем'єра на сцені театру опери та балету ім. С.Крушельницької викликала справжній аншлаг. Адже постановка вийшла далеко за межі звичайних студентських робіт - у декораціях роботи Тадея Риндзака і костюмах Оксани Зінченко, режисурі Галини Воловецької, з ефектними хоровими і навіть танцювальними сценами (хормейстер - М.Телішевський, балетмейстер - О.Бобків) учасники студії репрезентували повноцінне оперне полотно.

Водночас невідомий твір С.Людкевича спричинив чимало зауважень. Заплутане лібрето, складні та не завжди зручні для виконання сольні вокальні партії деколи важко давалися не лише виконавцям, але й слухачам. Окремо слід відзначити блискуче виконання партії Ксені студенткою п'ятого курсу Львівської музичної академії Іванною Комаревич, яка з честю витримала випробування і навіть зуміла створити переконливий драматичний образ пристрасної й підступної гуцулки. Вдалий жіночий образ Марійки створила і студентка Оксана Коломієць. А от соліст оперної студії Віталій Домарецький у ролі Довбуша не завжди відповідав своєму образу. Щоправда, в цьому можна частково звинуватити й сценографа та режисера, які чомусь надали герою-опришку комедійних рис, вирядивши його у буфонадну перуку та позбавивши персонажа вольових імпульсів. Попри всі зусилля, складність самих оперних партій не дала остаточно розкритися й таким перспективним виконавцям, як В.Соболєв (Василь), М. Корнутяк (Штефан) та ін.

Можливо, з перспективи часу такий цікавий для музичної історії твір, як опера С.Людкевича "Довбуш", потребує певного переосмислення, допрацювання, навіть осучаснення, а не сліпого слідування традиціям того часу, коли був написаний. Тоді він сприйматиметься не лише як данина шани, акція, цікава тільки з ознайомчого погляду, але й як певна частка музичної спадщини, актуальна і сьогодні.