1912 року в одному з київських ресторанів клієнт попросив налити йому борщу в перевернуту вверх дном тарілку. Це був не божевільний, а відомий авангардист Давид Бурлюк. Кількома десятиліттями пізніше у тому ж таки Києві клієнт ресторану попросив чаю без заварки. Це був Василь Бажай. Художник, чия виставка живопису "REX" сьогодні експонується у галереї "Дзиґа".

Властиво, якщо спроектувати цей випадок із буття Василя Бажая на те, яким він є у творчості, то очевидно, що йдеться про митця багато в чому несподіваного і готового шокувати. Хоча сам художник, який є "чистим" абстракціоністом, повністю заглибленим у стихію кольору і форми", враженням, яке справляє на інших, не переймається. Переймається іншим, чи сам відповідає тому контексту, який через нього проходить. А цей контекст далеко не завжди адресований, як сам вважає, ширшому загалу - достатньо йому самому усе зрозуміти.

"Моє мистецтво не для того, щоб його розуміти - його треба відчути, - ділиться із "Поштою" думками художник. - Є цілковито свідомим, що готові до його сприйняття з усіх, хто приходить на виставки, не більше десяти відсотків. Адже сучасне мистецтво має свою абетку, мову, код, що вимагають від глядача спеціальної підготовки. І це вже його клопіт - готовий чи ні він це мистецтво сприймати. Для мене це все не важить - важить інше, аби не припинялася внутрішня робота, постійний діалог на пластах навіть не свідомості - підсвідомості, що подекуди переходить у якусь зовнішню річ - твір мистецтва".

Напевно, саме через цю постійну внутрішню потребу таких діалогів засновник секції концептуального мистецтва при Львівській спілці художників України Василь Бажай є сьогодні художником, який в сучасному мистецтві України посів справді вагому нішу. Як  кілька років тому сказав про нього на відкритті чергової його виставки у рідному Львові заступник директора столичного Музею сучасного мистецтва України, головний редактор часопису "Галерея" Олексій Титаренко, творцем, задля якого кияни згідні на все, аби тільки забрати його до столиці. Автор численних виставок та проектів, володар мистецьких нагород (серед яких і премія імені Івана Труша), творець, чиї роботи зберігаються у багатьох музеях та галереях як рідної держави, так і закордоння, Василь Бажай  і проект "REX" організував як чергову презентацію безперервності власних внутрішніх творчих процесів.  

"Традиційний для абстрактного мистецтва килимовий простір (своєрідний погляд на землю з пташиного польоту, що про нього неодноразово згадує відомий мистецтвознавець Дмитро Горбачов) у Бажая складніший, ніж у Малевича, Кандінського або американця Поллока, - пише в анотації до виставки мистецтвознавець Роман Ганкевич. - Погляд Бажая рухається, як око кінокамери. Він довго вдивляється в накопичення живописних плям, щоб зафіксувати їх фактури. Вдосталь надивившись на пластику форми об'єкта впритул, художник немовби змінює оптику погляду і починає панорамне дослідження. Тоді в картині з'являється шар живопису, спокійніший за кольором (і в той же час містич­ніший за настроєм), не тривожний, поволі вкритий міцною, як емаль, барвистою плівкою. Такі перепади оптичних і психологічних станів, цей своєрідний "палімпсест" (нашарування) роблять кожне полотно Бажая багатосерійним твором. Свою багатосерійність Бажай продовжує і в цьому проекті".

До речі, увагу присутніх у рамках експозиції привертають не лише гігантські полотна, а й опудало сокола чи орла на підлозі у центрі залу, під яким і по якому виразна лінія голубою фарбою. Хтось відразу почав казати, що це натяк на те, що об'єкти мальовано із відстані  пташиного польоту, інший, що це аналогія до глядача, якому пропонують інакше сприйняти дійсність, ще інший, що це черговий "коник" художника, підсумком внутрішніх діалогів якого вкотре є свого роду шокування публіки.

Сам Василь Бажай розповів "Пошті", що цей гордий птах з'явився у рамках виставки невипадково. Коли художник їхав машиною, цей птах на нього напав і загинув. Попри те, що митець волів би, щоб крилатий хижах залишився жити, уже його матеріальну оболонку, яка лежала біля автівки, Василь Бажай перетворив в об'єкт, який сьогодні існує і поза самим митцем, і поза часом. Однак з присутністю якого "REX" зазвучав особливо виразно. І гучно, як, попри все, гучною є бажаївська "езотерична сила живописної пластики".