У суботу, 2 вересня, о 13.00, в палаці Сапєгів (вул. Коперника, 40-а) відбудеться відкриття фотовиставки “Якби не війна”. Виставка волонтерського фотопроекту триватиме у Львові до 10 вересня.

Навесні 2014-го в Україну прийшла війна, що змінила життя багатьох. Війна, що показала, як багато людей надзвичайно гаряче люблять свою країну. Війна, що позбавила сну сотні тисяч українців – воїнів, які зі зброєю в руках стали на захист кордонів Батьківщини, їхніх рідних, які щохвилини молилися, щоб вони повернулися живими, і просто небайдужих людей, які зрозуміли, що лише об’єднавши зусилля ми зможемо протистояти російській агресії. Війна, що відкрила справжніх Героїв сучасної України, людей, яких вона торкнулася безпосередньо.

А в грудні 2015-го дівчата-волонтери київського військового шпиталю вирішили, що просто допомагати захисникам на фронті та в госпіталі їм замало, що історії сотень українських бійців, яких вони знають, мусить почути вся Україна і навіть весь світ, що нам є ким пишатись і кого ставити в приклад наступним поколінням.

“Ми дивилися в очі кожного з них і думали, скільки всього вони нам не розказали?! – розповідають дівчата. – Ми написали про них багато і чули про них багато, але скільки всього ми ще не знаємо? Їхні очі бачили те, що ми ніколи не побачимо, за кольором їхніх очей криється так багато болю, смутку, страху, смерті, жалю, туги. Очі наших 122-ох Героїв вже ніколи не будуть такими, як колись. Зараз стало неважливо, скільки кожному з них років. Вони зустрічаються в коридорах шпиталю та по-братськи обіймаються, хоча одному 23, а іншому 45. Вони розуміють один одного без слів і чітко знають, що вже ніколи не зможуть зробити вигляд, що нічого не було. В їхніх очах назавжди залишиться відбиток війни – тієї, що навчила їх виживати, бути чесними і справедливими, подавати руку допомоги та ділитися останнім, боронити свою землю до останньої краплі крові, віддавати своє життя за побратимів, радіти дитячому малюнку та плетеним шкарпеткам від старенької бабусі. Вони вміють цінувати те, що нам здається дріб’язковим і буденним. Вони ніколи не забудуть, кого мають шанувати і кому мають дякувати, натомість ми це забуваємо”.

На початку грудня 2016-го все це переросло в масштабну фотовиставку та майже 500-сторінкову книгу “Якби не війна”. Фотопроект і згадана книга  – це результат титанічної праці команди волонтерів протягом року. Фотовиставка складається з восьми тематичних блоків, в кожному з яких від дванадцяти до 25 світлин: кохання, жінки на війні, мирні професії воїнів, героїчні мами зі своїми героїчними синами, соціальний блок, легіонери, невідомі герої та блок з дванадцятьма Героями, які вже ніколи не будуть з нами. Це обличчя, історії, пам’ять та мрії Героїв сучасної України.

Ось уже півроку виставка подорожує Україною, її вже бачили в містах Східного, Центрального, Північного та Південного регіонів. Тепер волонтерський фотопроект “Якби не війна” вирушає на захід. Перше місто, яке прийматиме його, – Львів.

Саме розуміння ціни нашого з вами миру й підштовхнуло волонтерів до створення книги “Якби не війна”, що містить усі 122 історії Героїв на світлинах. Ви перегорнете сторінку і побачите фото, з якого на вас дивитиметься усміхнений хлопчина з трохи кирпатим носом і примруженими очима, прочитаєте його ім’я… Перегорнете далі, де на зміну хлопчині прийде дорослий чоловік із посивілими скронями і глибокими зморшками. Можна просто гортати і дивитись фото. Звичайні обличчя звичайних людей…

Але не поспішайте перегортати сторінку, прочитайте. І ви дізнаєтесь, що кирпатий хлопчина ледь не втратив ноги і вчився наново ходити та говорити, а дорослий чоловік оббивав усі пороги, щоби піти на війну, хоча сам він з іншої, мирної країни. Ви побачите Героїв очима людей, які їх знають поіменно та особисто. Це не просто обличчя, це не просто люди, це ті, що не дають нашим очам бачити страхіття війни. Вони ті, що не дозволять нам пережити те, що пережили вони. За кожним обличчям на папері – неймовірна історія життя, героїзму, відданості, любові та жертовності. Це новітня історія України, свідками якої ми всі є.

Кошти від реалізації книги волонтери спрямовують на допомогу родинам загиблих, на ліки для поранених у шпиталі, а також на потреби військових на передовій.