Вадим Борисов, український скрипаль, про симфонічний оркестр "YouTube" і користь інтернет-знайомств

Учора в нью-йоркському Карнегі-холі відбувся концерт, який уже задовго до початку встигли назвати найбільшою сенсацією музичного року. Адже на сцені  вперше зібралися учасники симфонічного оркестру "YouTube" - переможці неймовірного, на перший погляд, інтернет-проекту.

Як уже писала "Пошта", до першого в світі онлайн-прослуховування зголосилося понад три тисячі музикантів. Із них журі, до якого входили представники найкращих оркестрів світу, відібрало двісті роликів фіналістів, які розмістили на сайті організатора - на популярному відеопорталі "YouTube". Проголосувати за виконавців міг кожен. Приємно, що серед музикантів із 30 країн світу, які увійшли до оркестру, був й українець - концертмейстер симфонічного оркестру Національної філармонії та Київського камерного оркестру, заслужений артист України Вадим Борисов. Напередодні виступу в Нью-Йорку скрипаль поді­лився своїм настроєм із "Поштою".

- Ви вперше гратимете в Карнегі-холі?

- Як скрипаль на сцену цього престижного залу вийду перший раз. А взагалі у США виступав багато ще в 1990-х роках із Київським камерним оркестром. Тоді ми також грали в найпрестижніших залах, об'їздили загалом 11 штатів, виступали в Сейджі Озава-холі (резиденція Бостонського симфонічного оркестру), в Гранд Парк у Чикаго, мали найкращі рецензії.

- Упродовж багатьох років Ви граєте першу скрипку в двох найкращих українських оркестрах. Як відреагували Ваші колеги, студенти, учні (адже Ви ще й викладаєте в Національній музичній академії України ім. П.Чайковського та у спеціальній музичній школі ім. М.Лисенка) на такий "несерйозний" крок, як участь у інтернет-конкурсі?

- До оголошення фіналістів ніхто нічого навіть не знав. А вже коли потрібно було голосувати у фіналі за мене на порталі "YouTube", то більшість із них робила це з великим ентузіазмом. Отож поставилися до самої ідеї дуже схвально.

- У конкурсі брала участь і Ваша дружина-альтистка...

- Так, і також потрапила у фінал. Але до Нью-Йорка полетів лише я, в основний склад оркестру (90 осіб) її уже не вибрали. А ще одне із київських видань написало, що "слава прийшла до Борисова, коли він залишився сам із двома дітьми і шістьма цуценятами шоколадного лабрадора на руках". Насправді це було не зовсім так. Інна, моя дружина, поїхала на гастролі, коли вже були відомими результати конкурсу.

- Але все інше - тобто кількість дітей і цуценят - у цій історії правда?

- Так (сміється).

- Знаєте ще українських колег, які брали участь у конкурсі?

- Ні. Адже на першому етапі конкурс був анонімним. Ролики ішли лише під ніком, не вказували не те що імені учасника, але навіть його країни. Хоча на загал то було дуже цікаво, адже музиканти проводили такі конкурсні записи у найрізноманітніших місцях: хтось у репетиційній кімнаті, а хтось у себе вдома чи на веранді. Тобто, у кожного була можливість побачити будні виконавців, як вони працюють.

А про фіналістів можу сказати, що був знайомий уже майже з усіма задовго до того, як зустрілися на першій репетиції, тому що їхні ролики переглянув і навіть придивлявся конкретно - з ким сидітиму, наприклад, за пультом. Крім того, вже після перемоги, коли з'ясували склад оркестру, організатори попросили кожного зробити інтро-відео: такий спеціальний ролик, щоб представити себе. Мені здається, більше сорока осіб це зробили, в тому числі і я - українською мовою і англійською. Але в мережу пустили саме український варіант, з ним можна також ознайомитися на сайті "YouTube".

- До речі, про Ваш "переможний" ролик: як і де відбувався його запис?

- У репетиційній кімнаті оркестру, побутовою відеокамерою, на касету minі-DV.

- На ньому можна почути, як Ви виконуєте партитуру Й.С.Баха і партію з Другої симфонії Р.Шумана...

- Так, перелік творів був строго визначений і нагадував відбірну програму до будь-якого висококласного оркестру.

- До речі, чи доводилося Вам колись уже проходити конкурс у якийсь із європейських оркестрів, де, як відомо, радо приймають українців - насамперед завдяки добрій школі та високому виконав­ському рівню?

- Ні, не доводилося. Але ще в студентські роки проходив відбір до Держоркестру (тепер - Національної філармонії) та інші поважні конкурси. Отож певний досвід маю.

- Дебют симфонічного оркестру "YouTube" відбувся під час саміту Класичної музики в Нью-Йорку, що тривав з 12 по 15 квітня. Як виглядала Ваша програма перебування у США?

- 11 квітня ми прилетіли, 12 приїхали ті, хто ближче живе, тобто більшість американських учасників, 13 та 14 квітня тривали репетиції, 15 квітня також увесь день були репетиції і увечері - концерт. Наступного дня - додому.

- А коли стала відомою програма самого концерту?

- Програму переможцям надіслали раніше, але з поміткою "конфіденційна інформація". Тобто, тривалий час про неї не можна було повідомляти медіа.

Для концерту запланували як стандартний оркестровий репертуар (частини із Четвертої симфонії Й.Брамса, Четвертої симфонії П.Чайковського, "Хмари" (з "Ноктюрнів") К.Дебюссі), так і дуже широкий спектр творів різних епох, від "Консорту" Дж.Габрієлі до "Ренга" Дж.Кейджа та спе­ціально написаного твору -інтернет-симфонії №1 "Eroiсa" китайського композитора Тан Дуна (відомого слухачам передовсім як "оскароносний" автор саунд-треків до фільмів "Герой", "Тигр, що підкрадається, дракон, що причаївся" - "Пошта") .

Солістами виступили всесвітньо відомі виконавці: скрипаль Гіл Шехем, молода зірка Америки, віолончеліст Джошуа Роман, афроамериканка з Канади - сопрано Мейгша Бруггергосман, а також композитор та ді-джей Мейсон Бейтс, який керував прапрем'єрою частини свого твору. Мейсон Бейтс також запросив усіх учасників виступити на інтернет-радіо, яким він  керує.

Важливо, що до оркестру запросили "менторів" -  людей, які проводили майстер-класи, займалися з оркестрантами - це були фахівці найвищого класу. До прикладу, "ментором" скрипалів виявився Джоель Смірнов, директор Клівлендського інституту музики та перша скрипка Джу­льярд-квартету, у контрабасів - концертмейстер Віденської філармонії тощо. Дириґувати концертом запросили одного із співавторів ідеї онлайн-оркестру, Майкла Тілсона Томаса - директора Симфонічного оркестру Сан-Франциско, засновника й художнього ке­рівника Симфонічного оркестру Нового світу й головного запрошеного дириґента Лондонського симфонічного оркестру.

- Проте жодних гонорарів за цей виступ оркестрантам не передбачено?

- У нас навіть віза не робоча, а туристична, нам за нею не мають права в США платити гроші. Це було від початку обумовлено правилами конкурсу, які я дуже уважно прочитав. Але індивідуально кожному оркестранту спонсори вручали призи. Адже проект першого інтернет-оркестру здобув надзвичайний резонанс у всьому світі.