Учора виповнилося 118 років з дня народження великого письменника, лауреата Нобелівської та Пулітцерівської премій Ернеста Гемінґвея. Він любив полювання, мохіто і дайкірі, пригоди, своїх котів та жінок. Але найбільше за все дядько Гем любив писати. Твори генія, які вплинули на літературу ХХ століття і далеко далі, вперше у сучасній Україні видає українською Видавництво Старого Лева. Услід за книгами “Старий і море” та “Фієста. І сонце сходить” світ побачить збірка оповідань Ернеста Гемінґвея “Чоловіки без жінок”, що охоплює твори, написані з 1923 по 1927 роки.

“Гемінґвеївській малій прозі повною мірою притаманне все те, за що ми так любимо цього письменника: тут і велика кількість біографічних епізодів, і мінімалістичний стиль письма, щемке звучання тем сенсу життя, життєвого призначення людини, дружби, дорослішання, війни, смерті, “втраченого покоління”, – розповідає редактор серії Ольга Ренн. – Дуже цікаво відчитувати якісь приховані й неочевидні моменти, адже Гемінґвей і в коротких оповіданнях дотримується свого відомого “принципу айсберга”.

Упорядкування збірки здійснила редакційна колегія Видавництва Старого Лева, до книги ввійшли найяскравіші оповідання зі збірок “Три оповідання і десять поезій” та “За нашого часу”, а також повна збірка “Чоловіки без жінок”. Переклала збірку Ганна Лелів, а візуальний образ книжки створила художниця Анастасія Стефурак, яка дуже тонко відтворила на обкладинці і атмосферу збірки, і настрій оповідань.

“Я відчула передовсім велику відповідальність, коли мені доручили перекладати Гемінґвея, – розповідає про свою перекладацьку роботу Ганна Лелів. – Бо перекладати такого автора дуже відповідально, радісно і почесно. Вперше збірку “Чоловіки без жінок” видали 90 років тому. Вона дуже різнопланова: тут є оповідання про кориду, особисті стосунки, розлучення, смерть, кохання…. Саме така тематична різноплановість є великим викликом для перекладача, бо всі ці герої з різних світів та говорять по-різному. І перекладачеві треба передати кожного персонажа особливим, а також загальний стиль автора. Мені було цікаво шукати виходи з цих ситуацій. Я певна, що завдяки цій книзі ми матимемо можливість прочитати Гемінґвея по-новому”.