Свого часу він заборонив Жаку Шираку називатися прихильником Шарля де Голля і титулував його "обраним монархом Єлисейського палацу". Моріс Дрюон особливо завзято сварився і з попереднім французьким президентом. А ще більш затято цей консерватор французької мови і традицій боровся із вживанням англомовних слів, наприклад, "волкмен" та з конструкціями на зразок "Madame le Ministre" на позначення міністрів жіночої статі.

У вівторок Париж втратив одного із найвідоміших своїх письменників - Моріса Дрюона. Прес-секретар Французької академії повідомила, що літератор помер у віці 90 років. Попри величезну кількість опублікованих творів - більше п'яти десятків, діяльність Дрюона не обмежувалася самою лише літературою.

У 1940-му він закінчив військову школу і здобув звання офіцера кавалерії. Під час Другої світової війни брав активну участь у французькому Русі опору. У 1942-му інкогніто через Іспанію і Португалію перебрався до Лондона, де приєднався до створеного Шарлем де Голлем руху "Вільна Франція". Став одним із близьких соратників де Голля. Займався у штабі питаннями інформації. Працював також як військовий журналіст. Дрюон є автором тексту знаменитого гімну французького Руху опору "Пісні партизан". А у 1973 році під час президентства Жоржа Помпіду він працював на посаді міністра культури Франції. Щоправда, уже наступного року змушений був подати у відставку, бо його колеги і митці виступили проти впроваджуваної ним політики. Політичні переконання Дрюона завжди були різко консервативними. Він засудив революційні події 1968 року, а згодом висловлювався різко негативно проти ідеї об'єднаної Європи і за окремий, національний курс Франції.

Президент Ніколя Саркозі назвав Дрюона "великим письменником": "Я прощаюся із великим письменником, великим борцем Руху опору, великим політичним діячем, великим майстром пера і людиною великої душі. Моріс Дрюон залишиться в історії насамперед як автор "Пісні партизан", текст якої він створив разом зі своїм дядьком Жозефом Кесселем. Він ризикував своїм життям під час війни, і цей вогонь, ця пристрасть до Франції і до свободи ніколи не полишали його".

Літератор народився 23 квітня 1918 у Парижі у родині ро­сійського емігранта. Вперше почав публікуватися у 18-річ­ному віці. 1966-го, 1998-го і 2000-го був нагороджений літературними преміями принца Монако Сен-Сімона і д'Обіне.

Дрюон був відомий своєю активною і безкомпромісною позицією у боротьбі за чистоту французької мови і традицій французької літератури. З 1966 року він був членом Французької академії. У листопаді 1985-го став її постійним секретарем. Моріс Дрюон студіював літературознавство, а згодом зацікавився політологією. У 1948 році він отримав Гонкурівську премію за роман "Великі сім'ї". Книга присвячена темі деградації французької еліти напередодні Другої світової війни, саме еліту письменник звинувачує в тому, що війна таки захопила Францію. Більшість творів Дрюона - це історичні романи. Багатотомник "Прокляті королі" описує королівські династії від Філіпа Вродливого до Генріха IV. Його книги - це заклик збереження і консервації культури, а його мовна елегантність і відчуття стилю захоплювали переважно читачів старшого покоління.

Моріс Дрюон був одним із 75-ти нагороджених Великим хрестом ордена Почесного ле­гіону - найвищої державної нагороди Франції. Отримав також державні нагороди Аргентини, Бельгії, Бразилії, Великобританії, Греції, Італії, Лівану, Марокко, Мальти, Мексики, Монако, Португалії, Сенегалу, Тунісу, орден Дружби народів СРСР.