Ірина Мельник, дириґент хору "Soli Deo" при церкві Пресвятої Євхаристії у Львові, про професію без запису у трудовій книжці і про те, що відбувається на хорах та під ними

Уже впродовж кількох років прихожани парафії Пресвятої Євхаристії у Львові (колишній костел домініканів) насолоджуються співом молодіжного хору "Soli Deo". Не секрет, що послухати особливо насичений та милозвучний супровід недільних та святкових богослужінь приходить чимало вірних і з інших парафій, а нерідко - й випадкові перехожі чи туристи. Чимало з них, зазирнувши на хори, були б здивовані, що керує таким потужним колективом тендітна молода жінка - Ірина Мельник. Львівську музичну академію вона закінчила за спеціальністю "бандура", та доля склалася так, що довелося поєднати кілька напрямів музичного фаху.

- Ви керуєте церковним хором та є викладачем класу бандури у Львівській середній спеціальній музичній школі ім. С.Крушельницької. Як вдається поєднувати ці дві спеціальності?

- Насправді це не проблема, навпаки - у часі узгоджується дуже добре. Адже заняття у школі зазвичай проводжу в пообідній час, а з хором - наприклад, у свята, Літургію співаємо вранці. У школі також керую ансамблем бандуристів, створеним понад 10 років тому. В ньому беруть участь учні 7 - 11 класів, які здобувають навики ансамблевого виконання.

- Як відомо, професії церковного дириґента досі немає в офіційному державному переліку спеціальностей. Проте сьогодні майже при кожній функціонує хор...

- Запису в трудовій книжці його дириґенти не отримують, це правда. Але ж переважно вони поєднують цю діяльність з іншими професійними справами. Не думаю, що це найбільша проблема нашої спеціальності.

- Що є важливим у повсякденному спілкуванні з хором?

- Звичайно, від конфліктів не застрахований жодний колектив - і церковний хор не виняток. У ньому співають люди різних спеціальностей. На початку приходили й такі, що не знали нот, але мали добрі слухові дані, швидко запам'ятовували музичний матеріал. Звичайно, найбільше праці вкладається на репетиціях. Адже під час служби Божої чи на сцені твір звучить кілька хвилин, а готувати його доводиться не одну репетицію. Тому молодим дириґентам, які починають працювати, можу насамперед побажати терпеливості й витривалості. Завжди пам'ятати про вдосконалення своєї професійної діяльності і не боятися конфліктів.

- У хорі співають і музиканти, Ваші колеги. Виникають творчі дискусії?

- Так, у нас задіяні як виконавці-інструменталісти (поза хором грають на скрипці, флейті, у тому числі й у симфонічному оркестрі Львів­ської філармонії), так і вихованці відділень хорового дириґування. І тут простежуються цікаві особливості: інструменталісти звикли до чіткого витриманого ритму. А хоровики краще розуміють специфіку виконання.

- Склад церковного хору є доволі плинним. Як вдається втримати незмінно високий професійний рівень?

- У кожному хорі є "постійні" і "змінні" люди. Особливо це характерно для молодіжного колективу. Переїзди, зміна місця навчання, сімейні обставини... Тим не менше, ми намагаємося не лише втримати належний рівень, але й розвивати репертуар.

- Ви є головою Оргкомітету фестивалю "Велика коляда", який цього року відсвяткував 10-річчя. Розкажіть коротко про формат цього фестивалю? Чи не плануєте проводити щось схожого і під час Великодніх свят?

- Можливо, з часом... Адже спочатку не думали, що й з  "Великої коляди" виросте такий поважний фестиваль, просто в нашому храмі збиралися хори, співали колядки. Ідейним натхненником  у створенні цього фестивалю став о. Йосип Мілян, який допомагає у кожному його проведенні. 10-річний ювілей був наймасштабнішим, за участю близько 70-ти колективів. Видали буклет, є відеоматеріали, компакт-диски. Приїжджали гості із Польщі, Німеччини.

- А Ваш хор відвідує фестивалі в інших містах України чи за кордоном?

- На жаль, нечасто. Напевне, треба  йти назустріч запрошенням і відвідувати інші міста. Але це потребує не лише бажання, але й фінансування. Вивезти цілий хор - неабиякі затрати. Та в багатьох духовних подіях таки брали участь: наприклад, у загальному хорі на щорічних зібраннях спільноти "Taize" в Німеччині, Угорщині; в імпрезі на зустрічі зі Святим Отцем Іваном-Павлом ІІ у Франції, зустрічі зі Святим Отцем Бенедиктом XVI у Німеччині; особливо хочу відзначити літургії східного обряду і концерти у рамках Міжнародного екуменічного християнського табору праці і молитви "Злагода", який організував один німецький священик для учасників із країн, які постраждали від німецької окупації (Хорватія, Литва, Німеччина, Сербія, Білорусія). Це була чудова нагода не лише для виступів, але й власного духовного вдосконалення. Відвідували та співали й в інших країнах: Італії, Голландії, Чорногорії, Польщі.

- Як оцінюєте рівень церковних хорів загалом?

- Культура співу в Україні традиційно є високою. Сьогодні в західному регіоні церковні хори розвиваються активніше, на сході - менше, але при катедральних храмах є чудові колективи.  В репертуарах як професійних, так і аматорських світських колективів з'явилося більше духовної музики.

- А якому репертуару надає перевагу хор "Soli Deо"? Чи ризикуєте включати до нього сучасну духовну музику - адже відомо, що не всі прихожани реагують на це позитивно, та з іншого боку, потрібно якось пожвавлювати музичне життя громади?..

- Ми виконуємо сучасну духовну музику, але не під час богослужінь. Навіть співпрацюємо із молодим львівським композитором Остапом Мануляком. Також  у нашому репертуарі є твори різних жанрів та епох українських і зарубіжних композиторів. Але в церкві, коли співаємо літургію, то намагаємося, щоб спів йшов "назустріч" прихожанам. Тому виконуємо переважно знаний репертуар. Це можуть бути твори різних композиторів - М.Леонтовича, М.Вербицького. Так люди, які моляться, можуть краще сприймати літургію.

- Якою Ви бачите діяль­ність дириґентів у майбутньому?

- Як би не розвивалася техніка, які новації не впроваджували б у наше життя, жоден комп'ютер не  замінить дириґента. Тому ця спеціальність завжди буде актуальною.

Розмовляла Марія Качмар