Днями товариство Львівської обласної організації Національної спілки письменників України (вул. С. Крушельницької, 17) приймало незвичного гостя – військового журналіста Миколу Гуцуляка. З першого погляду на цього усміхненого пана в елегантному костюмі та червоному шарфі й уявити годі, скільки всього він побачив, прожив і зробив. А зробив Микола Гуцуляк чимало: пройшов від рядового до полковника, від солдата військової частини під Самаркандом до головного редактора головної військової газети Міністерства оборони України в Києві. Його службові, життєві і, чого правди таїти, творчі стежки пролягли землями Чукотки, Узбекистану, Грузії, Вірменії, Казахстану, Киргизії, Туркменістану, Німеччини.

Та цього разу Микола Гуцуляк представив на розсуд поважного товариства свій поетичний доробок. Автор признається, що почав віршувати досить давно, проте ніколи не сприймав цього всерйоз. Та, як це часто буває, коли в житті творчої людини стається трагедія, саме творчість допомагає хоч трохи тамувати біль, дозволяє жити далі...

“Більше року тому я залишився сам – втратив дружину, з якою у щасливому шлюбі прожив сорок років, – розповідає Микола Гуцуляк. – Власне кохання, любов і рухали мною, коли намагався окреслити, наскільки важливо нам усім торкатися коханої людини, обіймати її, казати добрі слова, поки ми живемо на цьому світі не так довго, як би хотілося”.

За цей досить короткий час поет видав три збірки: “Янголе... Милий Янголе...”, “Саксофон... Кохання... Кава...” і  “Давай втечем кудись удвох”. Всі вони побачили світ у видавництві “Літературна агенція ”Піраміда”. Власне зустріч авторові у Львівській обласній організації Національної спілки письменників України допоміг організувати генеральний директор літературної агенції “Піраміда” Василь Гутковський і навіть особисто був присутній на цих творчих оглядинах.

“Хай Бог благословить вас – усіх тих, що мають отой талант творити, дарувати це віршоване слово! – сказав він. – Єдине, що можу зробити я, це допомогти донести його в світ, до читача”.

Цього вечора лунало багато поезії, її читав і сам Микола Гуцуляк, і гості події, і модератор зустрічі – член Національної спілки письменників України, поет-бард Олесь Дяк.

“Всі три книги солінізанта сповнені глибокої ліричної поезії, – пояснює останній. – Він неймовірно любить Львів, його поетичне слово про це місто дуже цікаве. Саме ці вірші мені особливо подобаються. Я б охарактеризував їх як урбаністичну пейзажну лірику. А назагал чи не кожен його твір означений назвою, яка дублює перший рядок, – це ж так притаманно українській пісенній творчості!”

Ми всi – поети

У Львовi снiг – на квiтень... Красота...