На противагу ініціативі Львівського палацу мистецтв (який щороку проводить мистецький салон восени), а може, як доповнення до неї - Львівська організація Національної спілки художників України вже вдруге у тому ж таки палаці відкрила "Весняний салон". Понад двісті митців-членів спілки на власний вибір продемонстрували землякам, що цікавого вони творили упродовж останнього року.

І вкотре салон як дійство, покликане презентувати, чим живе сучасне львівське мистецтво, спричинив антагоністичні думки щодо його змісту. У кулуарах говорять - такі акції не мають сенсу, бо не дають панорамного уявлення, що насправді відбувається у творчих робітнях Львова. Скажімо, з огляду "Весняного салону - 2009" можна побачити, чим в основній своїй масі живуть львівські живописці, однак лише фрагментарно - чим живуть скульптори, склярі, презентанти інших мистецьких видів. З іншого боку, учасники дійства знову стають на одні й ті ж граблі - спеціально до таких акцій не готуються, а пропонують те, що є у них у майстернях. Хоча, можливо, справа навіть не в цьому, а у відсутності продуманої концепції події, яка б робила такі салони більш виразними та яскравими.

До речі, самі художники (навіть ті, що регулярно беруть участь у таких вернісажах) кажуть: одна-дві  роботи про творця мало що свідчать. Та ще й кожен твір, аби зазвучати, потребує дистанції. А коли все поряд за кілька сантиметрів одне від другого, то навіть цікаві мистецькі твори применшують вагу одні одних.

"Як на мене, "Весняний салон - 2009" продемонстрував імпотенцію нашої спілки, - каже мистецтвознавець Андрій Дорош. - Є цікаві імена і є цікаві роботи, але їх не дуже видно у загальному валі шир­вжитку. Адже в цілому наші художники продемонстрували, що їм ліньки думати, запропонувавши до експозиції пейзажики та натюрморти. А тому особисто я не бачу у такому салоні жодного сенсу. Вкотре бачу інше - спілка як структура себе вичерпала. Бо це - не об'єднання однодумців, а дуже різних людей, що подекуди вимушені збиратися під одним дахом".

"Звичайно, претензії до акцій такого плану у фахівців є і будуть, - каже директор коледжу імені Івана Труша Василь Откович. - Бо ні весняний, ні осінній салони, на жаль, не представляють палітри львівського сучасного мистецтва в цілому. Але позитив такі вернісажі теж мають. Вони реально корисні і для творчої молоді, і для львів'ян, які (далекі від усіх професійних та організаційних нюансів) покидають виставкові зали справді у гарному та просвітленому настрої".