Є історія, де все фундаментально й серйозно, - як-от історія країни, людини чи любові. А є історійка, де начебто все несуттєво, - буденні кадри життя. Однак саме з них і складається людське існування. Виставка графіки "Якісь історійки" львівської художниці Лесі Квик у галереї "Ґердан" саме про це - епізодичне, миттєве, але таке, що творить стан душі, настрій...

"Є модні художники, - ділився з "Поштою" думками директор галереї Юрко Бойко. - Є модні манери. Леся не переймається ні тим, ні іншим - вона творить власний світ, в який направду цікаво зазирати. Не боячись робити скромні речі, вона творить мистецтво,  розраховане на гурманів. І таких стає щоразу більше".

Та й чого дивуватись, коли все, що виходить з-під рук Лесі Квик, просякнуте життєлюбством, доброзичливістю, теплотою. Навіть у назвах до робіт є оптимізм та гумор. Бо раптом "Скоренько скоренько поміж куполами", зауваживши "Край хмарки листопад" чи "Цьом зі сніжинками", додому, де - сміючись - зізнатися комусь "Я в чайнику варю зупку" або ще в чомусь. Леся чи в графіці, чи в малярстві може без остраху видатися смішною і завжди - з усмішкою на обличчі. Властиво, її творчість - це і є усмішка. Та необхідна складова, яка робить світ добрішим.

Варто зауважити, що Леся Квик уперше у житті виставила свою графіку окремо від малярства. Її невимушені лінії і невимушені ситуації підкуповують не лише простотою - влучністю, невід'ємною від таланту виокремити основне та зробити його наповненим, об'ємним. Облюбувавши графіку за її лаконічність, Леся Квик зумисне залишає на своїх аркушах багато вільного простору, справедливо вважаючи, що порожній папір змушує мозок працювати - мозок глядача передовсім.

І це не примха - висновок, зроблений на основі чужого та власного досвіду. Властиво, Леся Квик належить до митців, від яких навряд чи можна почути, що вони вже все знають. Виробивши для себе  цільне правило непротивлення навчанню, художниця сьогодні повторює усім, хто хоче її почути: "Не варто соромитися вчитися, не треба боятися працювати над собою і варто пам'ятати - вдосконаленню меж немає".