Вчора у Львові на стіні будівлі, в якій розташована обласна філармонія відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки Василя Барвінського. Блискучий композитор та піаніст, диригент та педагог, почесний доктор Українського університету в Празі та доктор мистецтвознавства – ці звання лише трохи розповідають нам історію Василя Барвінського. Насправді, відкривати можна ще багато – як і у ситуації з цілою плеядою українських митців, яких радянська машина хотіла знищити. 

Діяльність Василя Бар­вінського – це одна з найважливіших сторінок музичної історії Львова у ХХ столітті. 30 років він стояв на чолі української консерваторії. Своєю самовідданою діяльністю спричинився до розквіту української музики у Львові передвоєнного часу. І сьогодні рівнем музичної освіти і концертного життя, який ми маємо, великою мірою завдячуємо Василеві Барвінському. 

Як громадський діяч, Василь Барвінський, нехтуючи власним часом, здоров’ям і безпекою, допомагав багатьом львів’янам у часи радянської та німецької окупації. За всю цю діяльність, як визначна особистість української культури, був скараний радянськими органами. Композитор відбув у каторжних умовах на засланні 10 років, не маючи права творити музику. Але і в час переслідування він відображав зразок людської і національної гідності.

Метою радянських органів було знищити цей зразок, витерти з пам’яті людей творчість, діяльність, та й взагалі ім’я Барвінського. Не дозволялося згадувати про нього в книжках, виконувати його твори. У подвір’ї консерваторії (будівля нинішньої філармонії) було здійснено варварський злочин – спалено рукописи його творів.

Меморіальна таблиця на стіні філармонії покликана відновити справедливість – привернути широку увагу до образу й імені Василя Барвінського, нагадати нашим сучасникам про його заслуги.