Вадим Яковенко – вихованець заньківчанської акторської школи. Лірико-драматичне обдарування та виняткова індивідуальна інтонація молодого актора стали підставою запрошення його до творчого складу театру. Подальша творча доля складалася сприятливо і цікаво. Він зіграв цілу низку ролей найрізноманітнішого жанрового забарвлення та значення, знаходячи барви, які примушують запам’ятовувати серед багатьох персонажів Кактуса (“Житейське море”) і Степана (“Безталанна”) І. Карпенка-Карого, Артура (“Танго” С. Мрожека), Дяка (“Маруся Чурай” Л. Костенко), Блека (“Чорна Пантера і Білий Ведмідь”) і Тося (“Брехня”) В. Винниченка, а також багатьох начебто звичайних людей. Разом із досвідом талант актора зміцнів, прийшло володіння складними жанровими поєднаннями: Головкін (“Не вбивай”) і Скорін (“Батурин”) – трилогія “Мазепа” Б. Лепкого, Макбет (“Макбет”) і Гробокоп (“Гамлет”) В. Шекспіра, Левборг (“Гедда Габлер” Г. Ібсена), Челестино (“Рисове зерно” А. Ніколаї), Симон Зилот (“Ісус, Син Бога живого” В. Босовича), Руссо (“Літо в Ноані” Я. Івашкевича), Лікар (Хазяїн” І. Карпенка-Карого), Гейл (“Сейлемські відьми” А. Міллера), Язон (“Медея” Ж. Ануя), Барон (“Шаріка”) та Зілинський (“Гуцулка Ксеня”) – Я. Барнича, Лере (“Мадам Боварі” за Г. Флобером). 

Ролі Вадима Яковенка показали його мистецьку зрілість, вміння втілити власну уяву і завдання режисера в точній яскравій формі, котра виділяє кожного персонажа, як людину непересічну, варту уваги та співчуття. Вадим Яковенко успішно знімався в кіно, мав у доробку більше десяти фільмів, в тому числі такі, як “Прощання з Матьорою” і телевізійний серіал “Рівняння з багатьма невідомими”. Вадим Яковенко залишається в нашій пам’яті як талановита акторська особистість, порядний і щирий колега, який міг ще багато цікавого зробити в мистецтві.