Із аншлагами 22 січня пройшли два концерти Оксани Мухи “Різдвяний Unplugged”. Уся Львівська філармонія співала разом із нею та її музикантами колядки – давні і добре відомі. Попри те виконавиці разом із автором проекту Дмитром Кацалом вдалося створити атмосферу не так феєричного свята, як тихого домашнього Різдва, коли у домі збираються лише найближчі – рідні та друзі. 

“Пошта” запитала у двох творців проекту, як їм вдалося створити таку камерну програму, якого наступного проекту від них чекати і як їм працюється в творчому тандемі.

Оксана Муха: – Я дуже задоволена концертами! Почуваюся щасливою, бо вдалося у час Різдва разом із людьми прославляти народження Христа. Ми зробили цю програму, і це дуже важливо для мене. Люди, із якими працювали над нею, – наші музиканти Юра Романів,  Юрій Карпенко, Олексій Дольніков і Тарас Яцишин – найкращі, просто фантастичні! Завдяки їм на концертах був саме той звук і та атмосфера, про які я мріяла. Хлопці грали не з нот, а зі слів колядок, і під час цього робили собі позначки по тексту кожної пісні. Вони співали напам’ять усі колядки!

Надзвичайно радію, адже сталося чудо: задум, який викристалізувався рік тому, втілився у чудову програму. Тішуся, що впродовж усієї роботи над нею мене підтримували друзі. Подружжя Божиків розбудило в день концерту телефонним дзвінком із самого ранку. Вони вже приїхали до філармонії і були готові допомагати! Ще чимало моїх друзів із сім’ями, дітьми також прийшли до філармонії, аби підсобити хто чим може: прикрашали сцену, щоб вона була такою гарною, якою її побачили ввечері глядачі, ліпили декорації – штучні  сніжки. Серед них була й моя сестричка, яка також допомагала чим могла і увесь той день провела тут. Я розумію, що зі мною поруч є люди, яким ці концерти такі ж важливі, як і мені. Вони робили все не на відчіпного, а з душею, з розумінням спільної справи і підтримкою. Ми проводили на репетиціях по п’ять-шість годин, і жоден із них не сказав: “Може, досить!”. Переривалися фактично лише тоді, коли вже дуже зголодніли!

У нас було два аншлаги. В концертному залі філармонії доставляли крісла, аби розмістити всіх, хто прийшов нас послухати! Люди підтримують нас, бо знають: те, що ми робимо з Дмитром Кацалом, гарно! І прийшовши на наші концерти, вони отримують і глибокий зміст, і хорошу музику, і позитивні емоції.

Дмитро Кацал: – Я б розповів про це з трошки іншого боку – цей проект навіть не задумувався, він зазвучав. Позаминулого року, коли ми колядували з друзями під гітару, з’явилося особливе, дуже особисте звучання: ніжне, тихе, із запахом каміна, біля якого ми співали. І ось це відчуття інтимності, цієї тихої колядки над самим Христом мене переслідувало впродовж тривалого часу. Тож я запропонував Оксані спробувати заспівати кілька колядок разом. Ми заколядували, і я почув, що це відчуття можливо передати саме в її виконанні, в її голосі. Чи це відчуття відбулося саме на сцені під час концертів “Різдвяного Unplugged”? Більше ніж, бо ми працювали дуже тонкими штрихами, з тихим звуком і класними інструментами. Працювали над програмою з великим задоволенням! Музиканти під час репетицій встигли вивчити не тільки ноти, а й усі слова і співали разом із нами. Цей проект однозначно отримав відгук глядачів. І це завдяки Оксані й тому, що вона робить! Навіть у нас самих, тих, хто над ним працював, було оте відчуття безпафосності! Бо вдалося відтворити особливу атмосферу і подарувати гостям концерту такі тихі, ніжні й добрі колядки. Не було ж ні хору, ні труб, ні оркестрів! Натомість люди, виходячи із залу після концертів, усміхалися, потискали нам руки, раділи і наспівували тихенько. Тож я думаю, що нам таки усе вдалося!

Оксана Муха: – Далі запропонуємо слухачам ще кілька концертів з програмою “Різдвяний Unplugged”, щоправда, вже не у Львові. І вже посилено працюємо над новим проектом Дмитра Кацала “Від Шевченка до Костенко”, який представимо у березні.

Дмитро Кацал: – Проект від “Від Шевченка до Костенко” має бути і з симфонічним оркестром, і з рок-групою. Також у ньому з’явиться трохи синтетичного звучання. Мовиться про музичний супровід. “Від Шевченка до Костенко” – це наче реінкарнація Шевченка в різних поетах, саме тому він відбуватиметься в часі Шевченківських днів. Однодумцями і друзями поета – якби вони жили в один час – стали б Ліна Костенко, Богдан-Ігор Антонич, Грицько Чубай, Леся Українка, Іван Франко і ще багато авторів. Усіх не перелічити. Тому ми задумали цей проект як щось таке, що єднатиме їх усіх. Це буде втілення їхніх спільних думок, почуттів, ідей та настанов на сучасний лад.

Оксана Муха: – Все, що творчо я виконую, окрім проекту “Івасюк”, було створене в співпраці та під орудою Дмитра. Ми разом записували “Решето”, колядки, щедрівки та інші окремі твори. Всі мої сольні проекти, включно з “Різдвом у Опері”, курирував він. Це, зокрема, і програма “Без пафосу”, і мюзикл “Пригоди Святого Миколая 2”, і “Різдвяний Unplugged”. Як завжди каже Дмитро, він дає ідею, а моїм голосом ми її реалізовуємо. А оскільки ідей маємо дуже багато, то гуртуємося і посилено працюємо над ними, а ви бачите результати цієї співпраці. Найближчий із них – справжню музичну бомбу – зможете оцінити в березні на концертах із програмою “Від Шевченка до Костенко”, до якої ми залучаємо і симфонічний оркестр, і рок-гурт.

Дмитро Кацал: – Ми з Оксаною знайомі з 2006 року. На той час, коли вона починала, я вже диригував хорами і оркестрами. Маю прізвище, яке прийшло мені від батька, і “Дударик”... Це якісь такі великі величини. І якби я тиражував себе біля Оксани, то це накладало б певну тінь, перетягало трохи ковдру на себе (Сміється). Тому вважаю, що рішення не афішувати нашу співпрацю було правильним. Оксана дуже талановита співачка, надзвичайно чуйна і добра людина. І вона мала шанс бути на сцені зовсім сама. Але насправді під її стопами був досить могутній фундамент: найкращі музиканти із тих, з ким я співпрацюю, найкращі аранжувальники, поети. А зараз ім’я Оксани Мухи, її робота достатньо окріпла. Вона самодостатня виконавиця! Дуже приємно усвідомлювати, що її знають без жодних “хвостів”. Тож тепер можемо спокійно співпрацювати: я – як Дмитро Кацал, а вона – як Оксана Муха.