Відчуття свята, можливо, така ж особлива риса людини, як і здатність любити чи співпереживати. Метафізична можливість перетворювати реальність, підпорядковувати матеріальне духовному. Це майже інтимне відчуття пізнаваності світу та розрізнення у ньому істинного від фейкового. Воно персональне, як поезія, а у відтінках своїх таке ж безмежне, як музика.

Якою не була б дійсність – складною, несправедливою, тривожною – це я про нашу з вами, друзі, українську дійсність – ми очищаємося, коли чекаємо на свято. Знаю, що багато з вас тихо радіють із незбагненної неможливості розповісти про свої відчуття від очікування свята. Тож марно сподіватися, що мені вдасться додати вам щось нове. Хіба що спробую огранити ваші відчуття, можливо, додати їм більшої виразності. Щоби краще відчути білосніжну зиму, щоби по-іншому прожити наш традиційний цикл різдвяних святкувань, щоби по-новому прийняти казку, цей останній прихисток незахищених душ, щоби привітати вас і сказати, як я вас люблю…

Саме тому сьогодні в рамках Кіноклубу о 18.30 у кав’ярні-галереї “Штука” (вул. Котлярська, 8) дивитимемося феноменальний, несподівано сильний фільм “Молодий Андерсен”. Це відчайдушна, освячена хіба що надією на диво спроба дослідити не просто природу творчості, а творчість найвидатнішого казкаря. І дивитися його варто лише тим, що знають, що таке справжня казка та справжня мрія, що таке справжній відчай та справжній біль. І хто здатен відмовитися від попкорну чи цукеркового подарунка, в метафізичному розумінні звісно.

Ганс-Крістіан Андерсен був людиною із незвичайним сприйняттям світу. Тому, мабуть, багато з тих, що закохані у його казки, не уявляють, яким складним, сповненим труднощів та відчаю було його життя.

Фільм данського режисера Румле Хаммеріха виявляє нам найскладнішу зі сторінок життя казкового мага – його молоді роки, коли ніким не визнаному, неосвіченому, бідному, але фантастично мотивованому юнакові довелося прокладати собі шлях до мрії. Блискуча психологічна драма про залаштунки світу Казки. Бездоганне відтворення естетики часу – першої половини ХІХ століття – в декораціях, інтер’єрах, костюмах, музиці, навіть обличчях акторів. Прекрасні діалоги, натхненна і реалістична гра акторів. Зрештою, можна не дивуватись, адже школа данського кіно – одна з найдавніших у світі. І ще додам, що одна із найсміливіших у творчих пошуках. Тому “Молодий Андерсен” – це справжня північноєвропейська драма і аж ніяк не казка в діснеєвському розумінні. Це кіно, яке викрешує сльози із задубілої від буденності душі. От побачите, ви зможете заплакати…

Пошуки цього фільму стали для мене справжньою  казковою, хоча й непростою зимовою мандрівкою. Але мені дуже хотілося віднайти для вас щось особливе! Сподіваюся, що й вам цей фільм відкриє потаємний хід у світ, який ви, можливо, вже встигли призабути.