Завтра, 2 грудня, о 18.00 Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької запрошує львів’ян і гостей міста на прем’єру “Симфонія танцю: світова класика і модерн”. Це вечір одноактних балетів, який об’єднує три різні неймовірно талановиті постановки – “Па де катр” Цезаря Пуньї, “Видіння троянди” на музику Карла-Марії фон Вебера “Запрошення до танцю” і “Ближче, ніж кохання”. Автором ідеї постановки став художній керівник балетної трупи театру, заслужений артист України Ігор Храмов, диригент-постановник – Юрій Бервецький, сценограф – народний художник України Тадей Риндзак, виготовлення костюмів – Жанна Малецька. Однак усіх тих, що задіяні в ній, годі перелічити, адже тут – майже вся балетна трупа театру.
А тепер кілька слів про кожен із цих трьох балетів. Історія створення “Па де катр” надзвичайно цікава. Улітку 1845 року в Лондоні одночасно опинилися чотири відомі балерини: Марія Тальоні, Карлотта Грізі, Фанні Черріто та Люсіль Гран. Тогочасний директор “Театру її величності” Бенджамін Люмлі скористався щасливим випадком і вирішив зібрати цих зірок на одній сцені – для виступу перед англійською королевою Вікторією. Постановку “Па де катр” Жуль-Жозеф Перро зробив таким чином, аби кожна з варіацій дивертисменту найвигідніше розкривала артистичні й технічні можливості чотирьох знаменитих танцівниць. На жаль, оригінальна старовинна хореографія не збереглася. Нову виставу, присвячену цій видатній роботі, створив у 1941-ому англійський артист балету і хореограф Антон Долін. “Па де катр” із незмінним успіхом йде на різних сценах світу, а у Львівській опері цей балет представлений уперше в постановці балетмейстера Наталії Шарової (США).
У основі сюжету “Видіння троянди” – два перші рядки вірша французького поета-романтика Теофіля Готьє: “Я – дух троянди, яку ти носила вчора на балу…”. Балетмейстера Михайла Фокіна полонив цей вірш, в якому оживає душа квітки, та надихнув на створення образної пластичної балетної форми. У “Видінні троянди” чудово поєдналися романтизм Готьє, довершене класичне па-де-де Фокіна та душа, яку вдихнув у цю хореографічну поему Вацлав Ніжинський, якого сучасники називали “Бог танцю”, “Восьме диво світу”, “Король повітря”. Його дружина Ромола Ніжинська писала у своїх спогадах, що ця хореографічна мініатюра є перлиною серед композицій Фокіна. Вона була такою вишуканою, що стала класичною постановкою балетмейстера.
Хореографією, постановкою та костюмами для балету “Ближче, ніж кохання” займався киянин Артем Шошин. Цей твір про найголовніше почуття в житті кожної людини. У ньому легко простежити шлях від зародження ніжних стосунків між закоханими, від розквіту кохання – через розлуку – до того, що залишається після смерті живого почуття – спустошеності й страху самотності.
Кожен дует артистів, задіяних у постановці, символізує одну зі стадій любові і передає хвилюючу історію, сповнену глибинного змісту, психологічних ілюзій і пульсуючого нерву справжньої пристрасті. У їхньому танці прочитуємо запитання: “Яка ти, справжня любове? Чи існуєш ти на Землі?”.