Арт-галерея “Зелена канапа” (вул. Вірменська, 7) і Наталя Бартків запрошують львів’ян та гостей міста на виставку живопису “Вічний сад”. Львів’янка Наталя Бартків здобула дві вищі освіти – музично-педагогічну та англійсько-філологічну, в 2004 році почала займатися живописом. З 2007-го брала участь у виставках,  а ще за два роки саме в галереї “Зелена канапа” відбулася її перша персональна виставка.

Ідея нової виставки живопису “Вічний cад” народилася з появою однієї з перших картин “Райські пташки” 2005 року. А в 2011-ому з’явився твір  “Гранатове дерево – Дерево життя”, і художниця зрозуміла, що буде продовження…  

“Досліджуючи цю тему, я знайшла переклад слова “рай” перською – “парадиз”, що дослівно означає “місце за стіною”. Але ця тема не обмежується лише християнськими чи юдейськими алюзіями. Мене захопив цей дивовижний світ міфів і легенд, де головними діючими героями були дерева, – пояснює Наталія Бартків. – Так і в індусів, слов’ян та в ескімосів у центрі Дерева життя сяє Сонце. Дерева тримають на собі наш світ – завдяки їм ми, люди, дихаємо. У древньоіндійських священних текстах людину порівнюють з деревом: подібно до дерева, що корінням входить у землю, а гіллям сягає неба, людина живе в двох світах одночасно – на Землі в тілі і на небесах у душі і в Бозі.  Саме мистецтво є теж чимось матеріальним, до чого можна торкнутися, і водночас неземним, що підіймає душу до неба”.

Мистецтвознавець Одеського музею Західного та Східного мистецтва  Ірина Тімохова характеризує творчість художниці так: “Живопис Наталії Бартків одночасно оригінальний і традиційний. У створеному нею світі вона сама Берегиня вічних цінностей буття. Їй властивий фольклорний склад мислення – це святковий бік життя, мистецтво “семи неділь”, котре протистоїть драматичним подіям світу. Наталія створює втішне мистецтво, “мистецтво Втіхи”. Її композиції, подібно до красивих мелодій, завжди зберігають внутрішню гармонію. Кольори та відтінки, якими вона користується, врівноважують одні одних для тієї ж гармонії. Тим самим цілям слугують і пластична м’якість форм, і живописна соковитість колориту, і загальне мажорне звучання, і рослинний візерунок за мотивами виноградної лози – взір “безкінечник” відомий ще з часів трипільської культури. Все навколо видається їй живим, чарівним, таким, що обіцяє чудо”.