"Невипадково відкриваємо у себе виставку "Черпаного паперу" саме зараз, - сказав на відкритті директор Музею етнографії та художнього промислу Роман Чмелик. - Адже наступного року відзначатимемо 1905-ту річницю, відколи папір винайшли у Китаї".

Звичайно, така мотивація виставки була жартом. Насправді знаний львівський художник Віктор Хаджинов, який чотири роки тому заснував експериментальну студію "Черпаного паперу" при Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини за участю студентів  Львівської національної академії мистецтв та молодих митців-аматорів, відчув, що його вихованцям уже не лише є що показати іншим, а й вони мають у цьому велику потребу.

Відтак 36 робіт 16-ти авторів демонструють, що папір може мати не лише те призначення, до якого всі звикли, а й ставати самостійним твором мистецтва, подекуди дуже нагадуючи собою чи то живопис, чи графіку, чи навіть художнє ткацтво. Організатори виставки твердять, що папір втратив свою монополію наприкінці ХХ століття через розвиток інформаційних технологій і сьогодні  може виступати, як екологічно чиста фактура, багата на орнаментальність, колористику та візуальні нюанси. У часи, коли людські уми заполонила віртуальна реальність, звернення до паперу означає ностальгію за справжністю, якою позначений цей матеріал, за теплом і духовністю, без якої "художній" папір неможливий.

Властиво для України мистецький напрям черпаного паперу справді новий. Львівський загал познайомився з ним кілька років тому, коли у тому ж таки  Музеї етнографії та художнього промислу стараннями вже згаданого Віктора Хаджинова експонувалася виставка "Черпаного паперу" із Лодзя (Польща). До речі, саме в цьому місті, де працює потужна майстерня черпаного паперу, Віктор Хаджинов і здобув базові знання у цій площині. А вперше митці, що працюють у техніці черпаного паперу, офі­ційно об'єдналися в організацію у 1986 році у Дюрені (Німеччина). Відтоді це мистецтво активно шириться по Європі.

"Ми декларуємо, що наша студія - це логічний продукт міграції технік та засобів сучасного світового мистецтва без обмеження кордонів, - розповів "Пошті" Віктор Хаджинов. - І це так і є. Бо кожен із нас  підходить до цієї техніки по-своєму. Оскільки уже віддавна займаюся живописом, то і до черпаного паперу особисто підходжу, як до живопису. Однак, на відміну від живопису, техніка черпаного паперу передбачає скупість висловів. І ця скупість, як на мене, саме те, що і дає такому твору величезний енергетичний заряд".