Денис Прощаєв відродив на львівській сцені кращі традиції класицизму. Із сучасними акцентами

Один із найталановитіших уродженців України - молодий піаніст та диригент Денис Прощаєв із Гановера - дебютував 20 березня для львів'ян.

Його творча біографія цікава і насичена подіями. Випуск­ник Київської музичної академії Денис Прощаєв удосконалював свою піаністичну майстерність у Вищій школі музики та театру в Ганновері, у класі легендарного Володимира Крайнєва. Із 2003 року не менш успішно випробовував себе, як диригент, у класі професора Ейджі Оуе, був учасником майстер-класів Романа Кофмана. Денис Прощаєв - переможець низки престижних міжнародних конкурсів піаністів, виступав із концертами в Німеччині, Австрії, Франції, Італії, Хорватії, Польщі, Україні, Китаї, Японії, США, як піаніст та диригент.

Програма львівського концерту Дениса Прощаєва потішила естетичні смаки меломанів своїм класико-романтичним змістом: ноткою інтриги прозвучала увертюра В. А. Моцарта до опери "Дон Джованні", центральним яскравим епізодом вечора стало виконання Фортепіанного концерту Моцарта "Jeune­homme", величним завершенням програми прозвучала  Сьома симфонія чеського композитора-романтика Антоніна Дворжака.

Концертна програма вечора була цікавою ще й тим, що публіка мала змогу насолодитись звучанням розмаїтих за складом оркестрів під темпераментним керуванням Дениса Прощаєва: спочатку малого симфонічного в увертюрі до опери "Дон Джованні", потім - прозорого камерного у Фортепіанному концерті та насиченого, масштабного, великого симфонічного оркестру в Сьомій симфонії Дворжака.

В інтерпретації увертюри до опери "Дон Джованні" Прощаєву вдалось передати яскраву театральність і моцартівський темперамент, хоча, можливо, диригент трохи форсував темпи, що надавало звучанню зайвого неспокою. Натомість виконання Фортепіанного концерту розкрило перед публікою весь шарм і направду моцартівську безпосередність самого Дениса Прощаєва, який водночас солював і диригував оркестром. До речі, такий тип виконання зараз є дуже популярним на сценах Західної Європи, вважають, що він найкраще відтворює атмосферу своєї епохи, коли артист поєднував у одній особі виконавця і диригента. Відчути її тепер отримали нагоду і львів'яни. Адже своїм виконанням Денис Прощаєв зумів створити тонке відчуття самого духу епохи класицизму. Залишається тільки сподіватися, що в ті часи валторни та перші скрипки поєднувалися більш злагоджено, та назагал три частини концерту Моцарта прозвучали гармонійно й прозоро. Особливо проникливою видалась друга повільна частина з наспівними інтонаціями арії ламенто, тут Денис Прощаєв проявив свою майстерність, як витончений піаніст-моцартіанець. А ще - справжній "Jeunehomme", молода людина, для якої і був написаний 21-літнім Моцартом концерт. Вражали блиск піаністичної техніки Прощаєва, м'яке, наближене до клавесинного звучання. Публіка була в захваті від виконання концерту, тож "на біс" піаніст виконав п'єсу одного з композиторів-клавесиністів XVIII ст. (доречно нагадати, що в 2006 році Денис Прощаєв записав усі клавесинні сюїти Жана Філіппа Рамо на SONY Classical радіо).

А на завершення концерту прозвучала Сьома симфонія Антоніна Дворжака,  менш знана, порівняно з його останньою славнозвісною "З Нового Світу". Цікавим є те, що ідея написання цієї симфонії виникла у Дворжака під враженням від прем'єри Третьої симфонії Брамса. Однак у музиці симфонії більше "бетховенівського" драматизму, аніж "брамсіанського" самозаглиблення. Денис Прощаєв разом із Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії зумів досягти необхідної злагодженості й окремих груп, і цілого, передати романтичну патетику й епічну велич симфонії Дворжака.  Вражаючим завершальним штрихом прозвучав фінал симфонії. Цей вольовий імпульс диригента  контрастно доповнив витончений образ моцартіанця, яким львів'яни милувалися в першому відділі концерту.