Розкішне видання "Гуцульські та покутські свічники-трійці", яке в Національному музеї у Львові презентував Інститут колекціонерства українських мистецьких пам'яток при НТШ в особі автора-упорядника Юрія Юркевича, стало першою такою публікацією на цю тему.

"Трійці - це різьблені, пишно декоровані трисвічники церковного й побутового призначення, поширені лише на Гуцульщині та Покутті", - почав свою розповідь Юрій Юркевич, вступну статтю якого до цієї книги патріарх львівських колекціонерів Іван Гречко назвав досконалою - вочевидь, через те, що йдеться про автора, який сам збирає, упорядковує, систематизує. "Зараз ми є свідками події епохальної ваги з точки зору народної культури, - акцентував пан Гречко, - оскільки про трійці фундаментального до­слідження дотепер не було. Ті, що з'являлись - дуже поодинокі й подекуди позначені бажанням притягнути ту чи іншу інформацію за вуха".

Як акцентували на презентації книги, трисвічники виникли на межі XVII - XVIII століть і не мають аналогій ні в інших регіонах держави, ані в інших культурах. Навіть на Гуцульщині та Покутті, яким завдячуємо появою трійць, трисвічники побутують вкрай нерівномірно. Офіційно потрапивши в поле зору науковців наприкінці ХІХ століття, уперше трійці згадані у монографії "Покуття" польського етнографа Оскара Кольберга. Однак тільки недавно відомий український вчений, голова НТШ в Україні Олег Романів (якого сьогодні, на жаль, уже немає серед нині сущих) зробив першу спробу їх систематизувати. Його публікація та ще невелике дослідження Любомира Тимківа про трійці у колекції Національного музею у Львові й, може, ще кілька згадок - це все, що маємо про трисвічники уже в незалежній Україні. 

Відтак книга Юрія Юркевича унікальна ще й тому, що містить - теж уперше - об'ємний ілюстративний матеріал про 550 трійць зі збірок і Національного музею у Львові, й Коломийського музею мистецтва Гуцульщини та Покуття, і приватних колекціонерів зі Львова, Києва та Коломиї (макет і репродукції реалізував дизайнер Андрій Кісь). Сам Юрій Юркевич виокремив для себе свічники-трійці ще 1984 року під час мандрівки до покутського села Мишин, яка, до слова, і стала для нього відправною, аби обрати трійці пріоритетними для своєї збиральницької праці. Тобто альбом - це ще й підсумок  з нагоди 25-річчя його збирацтва.

Для культури важливо, що альбом "Гуцульські та покутські свічники-трійці" - попри свою вагомість - не завершальна, а тільки одна із  видавничих ініціатив Інституту колекціонерства при НТШ. На презентації прозвучало: у недалеких планах - видання альбому, присвячене гуцульській металевій пластиці. І як запевнив  Ігор Держко, він зробить усе, аби до фінансування цього альбому нарешті долучилася і держава.