Велику виставку живопису (понад 150 робіт у техніках темпери, олії, акварелі)  та графіки, яка відкрилася у Національному музеї у Львові, львівський художник, доцент кафедри моделювання костюма Львівської національної академії мистецтв Михайло Безпальків готував до власного 70-ліття. Попри те, що цю дату він відсвяткував ще місяць тому, подія дала можливість ще раз акцентувати увагу спільноти і на його особистості, і на творчості в цілому.

"Михайло Безпальків має унікальні характеристики у малярстві через просту рису - завжди інтегрує у свою творчість філософсько-емоційне підложжя, - окреслював постать митця проректор ЛНАМ Роман Яців. - Говоримо про митця небайдужого складу, чиє малярство вбирає в себе піт і кров української землі, який охоче діагностує сучасність, не боїться ставити гострі запитання і не лінується шукати на них відповіді, але робить це не декларативно, а культивуючи символьний спосіб мислення". 

"Композиції Безпальківа - на вістрі обпікаючих і мобілізуючих стан душі блискавиць-думок. Безпальків - львівський сковородинець, але, як типово львівський інтелігент-мистець, моделює форму за звичаями, що ставлять його в ряд таких західних провісників справедливого вогню, як англієць Ф. Бе­кон, поляки Є. Кравчик чи Є. Дуда- Грач", - уже в анотації до виставки зауважив про художника  Олександр Федорук.

"Він - священик від образотворчого мистецтва, - відзначав про нього голова Львівського відділення  Національної спілки художників України Олег Микита, - але проповідує у своїх творах не нав'язливо, а щиро".

Зрештою, говорили чимало. І про відданість Михайла Безпальківа українській малярській традиції, і про його чуйність до болю зовнішнього світу, і про його інтелектуальну відвагу та естетичну дерзновенність, як і про  чимало інших речей.  Сам художник сказав лаконічно:  "Передовсім малюю те, що відчуваю, а не те, що бачу".