Аби створити  колекцію картин провідних українських митців зарубіжжя саме у такій формі, як хотіла, громадянка Канади, дружина одного із найпомітніших канадських художників-українців, журналіста, письменника Мирона Левицького Галина Горюн-Левицька навіть  купувала у  чоловіка окремі визначальні роботи. Щоби він несподівано не віддав чи не продав їх комусь іншому. А так у їхньому сімейному житті бувало, зрештою, як і те, що коли картина була власністю дружини,  то пані Левицька змушувала чоловіка йти і повертати її додому.

Про історію своєї колекції, яка після приїзду до України ( а допомагала у цьому  Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей) коротко експонувалася у столиці, а цього тижня переїхала на своє нове місце прописки - до Національного музею у Львові - 83-річна Галина Горюн-Левицька могла би розповісти чимало. І вочевидь, це зробить, бо має намір у середині грудня приїхати на відкриття експозиції у наше місто особисто.

А говорити є про що. Про 119 унікальних картин, доставлених до України - серед яких 77 авторства Мирона Левицького і 42 - пензля дев'ятнадцяти інших митців: Василя і Миколи Кричевських, Олекси Грищенка, Якова Гніздовського, Любослава Гуцалюка, Миколи Неділка та інших художників (твори яких Галина Горюн-Левицька збирала упродовж свого життя і з огляду на їхню майстерність, і за обов'язкової умови зумисного замовчування  цих талановитих митців у історії українського мистецтва ) - оцінених приблизно у 850 тисяч доларів США. Хоча духовна вартість цих картин для вітчизняної культури значно більша.

"Це після Митрополита Андрея Шептицького перший такий щедрий дар від приватної особи для нашого музею, - акцентував "Пошті" директор Національного музею у Львові Ігор Кожан. - Фахівці зауважують, що і найбільший такий арт-подарунок нашій державі. А розпочалося все два роки тому, коли у видавництві "Родовід" вийшов альбом "Збірка Галини Горюн-Левицької". З огляду, що ця унікальна жінка сама в юності мала стосунок до Львова, а її чоловік Мирон Левицький був уродженцем нашого міста, учнем мистецької школи Олекси Новаківського (до речі, пара уже приїжджала сюди в 1991 році), ми почали перемовини, аби колекція, яку пані Галина хотіла на схилі віку подарувати Україні, знайшла прихисток саме в нашій установі. Це стало і її волею, бо саме  Львів  і в спогадах подружжя Левицьких, і в нових враженнях, що їх набули, коли приїжджали сюди ще в 1991 році (а Мирон Левицький пійшов із життя два роки по тому), уособлював для них щось дійсно світле".

Варте уваги й те, що Галина Горюн-Левицька висунула певні вимоги, яких музей має дотримуватись, збері­гаючи її збірку. Зокрема, експонувати усю колекцію упродовж двох місяців щоп'ять років, частково показувати її в інших містах України тощо. Важливо, що частина колекції уже невдовзі увійде до постійної музейної експозиції, коли завершаться ремонтні роботи і відкриється зал "Мистецтво ХХ-XXI століть".

"Я дуже хвилювався, як почуватиметься Галина Горюн-Левицька, коли картини виїдуть з її помешкання, - розповідав Ігор Кожан. - Адже людина зростається з речами, кожна - це її минуле, її пам'ять. Усе в помешканні дихало, пульсувало завдяки цим картинам емоціями, спогадами - а тут голі стіни. Але ця дивовижна жінка сказала: "Я поклала на це життя. І прагну, аби моє життя для України було немарним..."