“Не забудь” – In Memoriam: Богдан-Юрій Янівський 75
У понеділок, 4 липня, о 18.00 Львівська обласна філармонія запрошує на вечір
Маестро Богдан-Юрій Янівський, творчий наслідувач метрів класичної школи Кос-Анатольського, Людкевича, Колесси, попередник відкривачів національної молодіжної ритміки Івасюка та Білозіра. Сучасну стилістику галицької, а точніше української естради, маестро вивів на світові обрії. Перед його творчим доробком схиляють голови і молоді, і знані майстри. Автор музики до численних творів для драматичного театру, знані опери “Олеська Балада”, опери-казки “Царівна Жаба”, мюзиклу “Лис Микита”, творів для симфонічного оркестру, фортепіанних творів, музики до телефільмів, телепостановок, пісень-романсів. Твори Богдана-Юрія Янівського залишаються привабливими для виконавців і класичного, і естрадного напрямків. Музика композитора звучить в Україні, Польщі, Чехії, Грузії, США. Його “Червона калина” на слова І. Франка була написана на 125-річчя від дня народження поета. До візиту в Україну Папи Римського Івана Павла II Б-Ю. Янівський поклав на музику “Отче наш”. Його музику належно оцінили мільйони вірян Церкви. Серед урядових відзнак маестро особливою була нагорода Кавалерійським Хрестом Ордена Заслуги Республіки Польща (2004). Мистецькі доробки Богдана-Юрія Янівського пошанувалися заслуженими відзнаками. Назвемо найбільш значущі: у часи юності – голова обласного Клубу творчої молоді, далі – заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, член трьох творчих спілок – композиторів, журналістів, театральних діячів, професор, президент асоціації “Світ культури”, організатор і голова міжнародного конкурсу сучасної української пісні “Золоті трембіти”.
З нагоди 75-річчя Богдана-Юрія Янівського у понеділок, 4 липня, о 18.00 Львівська обласна філармонія запрошує на вечір – “In Memoriam: Богдан-Юрій Янівський 75”, лейтмотивом якого стала пісня Богдана-Юрія Янівського “Не забудь”.
Автором проекту “In Memoriam: Богдан-Юрій Янівський 75” є відомий львівський співак Орест Цимбала, знаний у Львові як автор проектів – “Повстанське танго” до ювілею Ольги Ільків, “Карпатське танго” пам’яті А. Кос-Анатольського, проектів до 85-річчя Р. Братуня, до 85-річчя А. Канич, ювілеїв М. Петренка та Б. Стельмаха.
Прозвучать відомі шлягери та незнані пісенні перлини Б. Янівського на слова І. Франка, Б. Стельмаха, Р. Братуня, М. Петренка, Л. Костенко, П. Шкраб’юка, М. Ільницького, Р. Кудлика, Р. Лубківського, В. Сагайдака, І. Колодія, П. Лехновського, О. Підсухи, о. В. Мендруня, С. Лепеха, Б. Токарського та ін.
Днями Орест Цимбала побував на репетиції у Львівській обласній філармонії.– Пане Оресте,поділіться спогадами про спілкування з маестро Богданом-Юрієм Янівським?
– Про родину Янівського у мене спогади ще з дитинства. Його мати Параскевія була дуже добра подруга моєї бабці. Вона дуже часто заходила до нас у гості. Я не знав, як вона називається, ми її кликали пані Янівська, але тоді її прізвище нічого не говорило. Моя бабця у часі німецької окупації працювала актрисою у Львівському драмтеатрі, а пан Янівський у той час був хормейстром хору Оперного театру. Після війни працював диригентом церковного хору, а потім викладачем співу в одній із музичних шкіл Львова.
Ще за життя Юрія-Богдана Янівського, зокрема, наприкінці 60 – на поч. 70-80 рр. його пісні дуже часто звучали на радіо та телебаченні. Він багато років був редактором музичних програм Львівського радіо, створив естрадно-симфонічний оркестр Львівського телебачення і радіо, який втілював його пісні на слова видатних авторів Б. Стельмаха, Л. Костенко, Я. Братуня, М. Петренка.
– А якою він був людиною?
– Як на мене, він був дуже чутливою людиною, його міг кожен образити. Це романтик у найвищому сенсі цього слова, велика дитина. Вразливий, але хохмач, львівський батяр, любив грати у футбол. Людина, чиї думки були повністю зайняті творчістю, через це він часто забував певні речі. Так, всім відома історія, що коли Б-Ю. Янівський паркував у центрі машину, то потім все місто шукало цю машину, бо він забував, де вона припаркована.
Б-Ю. Янівський гордився, що фестиваль “Золоті трембіти”, який він проводив, був єдиним, де нема вступних внесків, що кожен, хто любить українську культуру, може брати участь у ньому. Він настільки творчо віддавався музиці, що часом забував про організаційні питання. От приміром, у Яремче на фестивалі відбувся такий випадок. Приїхали конкурсанти з усіх куточків України, адже мала бути відбіркова програма, прибули й шановні члени журі, а Янівський раптом каже: а де апаратура? Він чомусь подумав, що у Яремче має бути апаратура, а її не було. Що робити, адже люди поприїзджали з фонограмами? У результаті везли апаратуру з Івано-Франківська, бо у Надвірній її теж не виявилося, і так п’ять годин довелося чекати. Тобто така ситуація свідчить про те, що композитор був повністю у своїй творчій роботі.
Пригадую, коли він був проректором Львівської консерваторії з міжнародних зв’язків, то студентка з Китаю Лінь Хань співала його знамениту “Журавочку” українською мовою, і це колосально, адже інші національності рідко співають такі пісні. Композитор їй акомпонував з великою радістю.
Страшними для нього були фінансові пристосування, адже він мусив шукати спонсорів для проведення фестивалю. Було так, що він прийшов до мене додому і за кавою розповів, що написав Гімн аграрної партії, для мене це було дивно, але він змушений був це робити, щоб мати кошти для проведення фестивалю. Отже, митець такого масштабу, народний артист України, член трьох спілок, мусів опускатися до такого рівня. Фестиваль “Золоті трембіти” – це був єдиний фестиваль української класичної пісні, такого фестивалю зараз просто нема. І це трагедія, адже виростає ціле покоління, яке просто не чуло тих пісень.
– Що для Вас особисто творчість Б-Ю. Янівського?
– До творчості Янівського я прийшов поступово. Мені завжди подобалася його пісня “Не забудь”, яку і виконаю на концерті у філармонії у своїй власній інтерпретації, а друга пісня, яку я буду виконувати, буде сенсаційною. Поясню чому. Цьогоріч відзначаємо і 100 років від дня народження батька Б-Ю. Янівського – Ярослава. У 30 р. він був закоханий в бабцю знаної львівської поетеси Ірини Вовк, яка розкрила мені цю таємницю. Бабця наспівала Ірині пісню “Прийди до мене”, яку їй співав Ярослав Янівський, а про існування цієї пісні не знає навіть рідна сестра Б-Ю. Янівського, яка буде присутня на концерті.
Б-Ю. Янівський продовжив естрадні традиції, закладені Б. Весоловським, А. Кос-Анатольським та іншими композиторами естрадного жанру. Тобто він просто так не з’явився, адже яблуко від яблуні далеко не падає. У його творчості закладені традиції естрадної музики 30-40 рр, а вже у парі з М. Скориком вони створили цілий пласт естрадної музики 60-70 рр., допоки не з’явився І. Білозір та В. Івасюк.
– Яке завдання Ви ставите перед собою, готуючи концерт у філармонії, що відбудеться 4 липня?
– Готуючи проект пам’яті Б-Ю. Янівського у філармонії, ми ставили собі завдання досягнути консенсусу чи гармонійної співдії різних поколінь. У програмі візьмуть участь покоління виконавців, яким далеко за 50 чи навіть 60 років, що вже багато часу успішно виконують пісні Янівського. Це і Степан Степан, і Леся Боровець, яка була першою пісенною музою Янівського. Саме для неї він створював шедеври “Не забудь”, “Є на світі казка” і т. д.
– Знаю, що Ви є лауреатом конкурсу “Золоті трембіти”, які проводив Б-Ю. Янівський, чи візьмуть участь у концерті й інші учасники цього конкурсу?
– Так, у концерті виступатиме ціле суцвіття лауреатів фестивалю-конкурсу “Золоті трембіти”. Окрім мене – Аничка, яка виконає пісню “Журавочка”, співачка мешкає багато років у США, об’їздила всю Америку, даючи благодійні концерти для підтримки воїнів АТО. Співачка персонально знала Янівського. Окрім неї, почуємо Олесю Киричук, яка 20 років назад стала лауреатом першої премії цього конкурсу.
Але, окрім того, у концерті побачимо ціле суцвіття виконавців, які чи не вперше почули музику Б-Ю. Янівського, що стане основною інтригою концерту. І це також тема для розмови... Адже, як не дивно, деякі випускники сучасних відділень нашого університету навіть і не чули ім’я Янівського.
Пісню “Сум Афродіти” Леся Боровець співала ще 45 років назад. Цього разу її виконає молода співачка Ліліана Раврух, яка має своє бачення композиції, і пісня зазвучить по-новому. Більше того, Ліліана Раврух виступить із дівочим інструментальним колективом, що постане в образах Афродіт. Дівчата завжди відкриті для експерименту. Не знаю, як це сприйме старше покоління, але маємо зараз час експериментів і порушень канонів. Так як, скажімо, з оперою “Весілля Фігаро”, що пройшла в Оперному театрі, вона важко сприймається багатьма, але час не стоїть на місці.
У Янівського прекрасна мелодія. Музикознавці від Стефанії Павлишин до Любові Кияновської відзначають, що він – чи не найкращий український мелодист. У нього фантастичні мелодії, власний почерк, який ні на кого не схожий. Тому я переконанний, що в інтерпретації молодих виконаців пісні композитора заживуть новим життям.
Випускниця музичного училища Вікторія Сивоус, яка відома у музичному середовищі як багатогранна співачка, вперше після 1967 року заспіває пісню “Побачення” на слова Р. Кудлика, яка має ще одну назву “Хлопче, хлопче у сірому плащі”. Першою виконавицею пісні була Леся Боровець, їй тоді було лише 18 років. Є така історія, що Леся Боровець вночі мала запис цієї пісні, а вже зранку йшла здавати вступні іспити у консерваторію. Вона дуже хвилювалася, адже через запис пісні не надто підготувалася до іспитів.
Б-Ю. Янівський зранку з трепетом чекав її біля консерваторії, адже хвилювався, чи буде її ім’я у списках студентів. І вона вступила. І тут історія повторюється через 50 років – 18-літня Вікторія Сивоус цьогоріч також вступатиме у консерваторію, а у філармонії виконає цю пісню.
Академічний інструментальний ансамбль “Високий Замок” також вперше гратиме музику Янівського. І це вражає, адже більш львівського композитора генерації 60-70 рр. не знайдеш.
Всім виконавцям матеріал подобається. Це ознака, що твори Б-Ю. Янівського не є сухою документалістикою. Зрештою, дуже гарно сказала Любов Кияновська про спадшину Б-Ю. Янівського, адже він автор не тільки пісень, але й фортепіанних творів, опер. Кияновська сказала: “Професійні музиканти цінують Янівського за великі полотна, але треба зрозуміти, що широкий загал слухає саме естрадні пісні, вони володіють розумом і створюють модель поведінки”. Хочу сказати, що Янівський був і театральним композитором, написав понад 150 пісень до театральних постановок, які стали золотим фондом. Цікавою є історія написання пісні “Не забудь”, яка стала леймотивом концерту у філармонії. Зранку вдосвіта композитор прийшов до Богдана Стельмаха з проханням написати текст. Янівський сів за фортепіано і Стельмах відразу написав слова до пісні. Пісня має неймовірну мелодію, музикознавець Михайло Маслій вважає, що це найбільший шедевр в українській естрадній музиці.
– Тішить, що Ви пропагуєте творчість нашого видатного українця, адже маємо все зробити для того, щоб не дозволити забути його великий вклад в історію української музичної культури. Чи маєте однодумців?
– Концерт у філармонії зініціював генеральний директор Володимир Сивохіп. Саме його прагнення вшанування ювілею композитора стало поштовхом до проведення концерту. І це важливо, адже тривалий час творчою спадщиною Б-Ю. Янівського ніхто не займався. Лише тепер, після смерті його дружини Ірини і сина Андрія, продовжила популяризацію здобутків Б-Ю. Янівського рідна сестра його дружини Рома Корецька. Вона віднайшла велику спадщину неопублікованих рукописів – творів композитора. Аранжувальник Ростислав Демчишин цілий рік працював над партитурами композитора. За сприяння директора видавництва “Каменяр” Дмитра Сапіги цьогоріч вийде нотна збірка творів композитора, до якої увійшли 100 пісень композитора, з них 40 ніколи не були опубліковані. Долучився до пропагування творчості композитора й директор Львівської музичної державної школи № 6 Богдан Ховзун. З нагоди ювілейного року у музшколі відкриють музей творчості Богдана-Юрія Янівського (адже в цій школі колись навчався композитор). У цьому музеї можна буде ознайомитися із спадщиною та матеріалами про Янівського, а також придбати його нотний матеріал. Богдан Ховзун має намір відродити фестиваль-конкурс “Золоті трембіти”. Тішить, що нарешті з’явився пам’ятник на могилі Б-Ю. Янівського на Личаківському цвинтарі, який багато років був занедбаний”, – розповів Орест Цимбала.
Запрошуємо львів’ян та гостей міста долучитися до творчого вечора пам’яті Богдана-Юрія Янівського, насолодитися неповторною мелодією Маестро, музика якого звучала, звучить і буде звучати...
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
