– Тривалий час в Україні саме політики розігрували мовне питання – як карту, як провокативний козир для свого електорату. І таким чином постійно спекулювали… Тому я, як керівник Міністерства культури, бачу свою місію в тому, аби популяризувати державну мову, утверджувати її й водночас об’єднувати суспільство, уникати відверто маніпулятивних, провокативних конфліктів, до яких, на жаль, вдаються окремі політичні гравці… Питання мовних квот у ефірі треба вирішувати послідовно, еволюційно, без демонстративного галасу, а співпрацею між медіавласниками та органами влади. Переконаний, що поступальний адекватний шлях, а не піар-провокації, буде ефективнішим, кориснішим. І стане тим шляхом, який об’єднає наше суспільство – в любові та шані до рідної української мови.

– У цього закону є як свої плюси, так і мінуси. Плюс – передбачувана поява нових якісних пісень українською мовою, тому що погані пісні в ефір все одно брати не будуть. Мінус – прогнозоване зменшення середньої кількості радіослухачів і вплив цього факту на весь радіобізнес в цілому. І джаз, і танцювальна музика не завжди потребують вокалу, обидва ці стилі широко представлені в Україні прекрасними музикантами, проектами, продюсерами. У рамках встановленої квоти в Україні достатньо представників різних форматів. А якщо в подальшому їх буде не вистачати, з’явиться привід для пошуку та розкручування нових талантів. Передумов для закриття існуючих станцій не бачу, а законом до того ж передбачено ще два роки перехідного періоду. Закон навряд чи вплине на слухачів і музикантів. Вони знайдуть один одного в будь-якому випадку. А чи є ця законодавча ініціатива “добривом” або “асфальтом” – покаже тільки час. Я бачив багато стеблинок, які пролазили навіть крізь асфальт, і багато рослин, яким не могли зарадити жодні добрива. Радіобізнес – настільки потужна індустрія, що в разі якихось глобальних негативних наслідків для нього, думаю, зможе вплинути на перегляд цього закону.

– Радію, що сьогодні було прийнято зміни до Закону України “Про телебачення та радіомовлення”. Для мене було головним, щоб зміни були поступовими. Це дасть змогу безболісно прийти до збільшення обсягу державної мови в музичному, розважальному та суспільному просторі. Головне, що тепер у кожного буде час змінитися.

– Ми довгі роки жили за “залізною завісою”, яка закривала від нас можливості чути музику різних стилів і перебувати всередині світового музичного процесу. У підсумку маємо специфічний смак у середньостатистичної аудиторії. Більшість невибагливої музики, яка звучить в українському радіоефірі, – це відображення смаків масового слухача. Як то кажуть, попит диктує пропозицію. Квоти ж приведуть до того, що в нас просто з’являться нові треш-герої, які заповнять ефір приблизно тим же, що було раніше, тільки українським. Що ж робити? Рецепт тут один: розвивати смаки аудиторії. Сприяти тому, щоб вона навчилася швидко сприймати якісні новинки з усього світу. А для цього потрібно прибрати “залізну завісу”, давати слухачеві постійно музику нову, свіжу, причому не тільки англійську й американську – як флагманів світового музичного руху, але й нову українську музику.

– Уже найближчим часом української пісні в ефірі стане більше. Мені приємно розуміти, що у Верховній Раді знайшлася достатня кількість патріотів, які підтримали нашу ініціативу незалежно від інтересів різних політичних сил. Звісно, це лише перший крок, який не вирішить всіх питань та проблем української музики і культури. Але оскільки цей крок є вдалим, мені дуже радісно спостерігати, як наша країна та наші люди змінюються на очах.