Після тривалих суперечок і кількох повторних голосувань Верховна Рада України повернула в комітет для підготовки на повторне перше читання обидва проекти законів, які передбачають введення квот для пісень українською мовою в ефірі радіостанцій. За це рішення проголосувало 245 народних депутатів із 336 зареєстрованих у сесійній залі.

В чому різниця між законопроектами, проаналізувала медіа-експерт ГО “Телекритика” Галина Петренко. 

Отож, проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах) №3822 авторства Олега Медуниці, Ігоря Артюшенка, Віктора Кривенка, Павла Кишкара, Сергія Рудика та Ганни Гопко був зареєстрований ще 27 січня цього року. 

В ньому пропонується замість передбаченої чинним законом для радіо квоти 50% пісень українських авторів і виконавців запровадити квоту 35% пісень (словесно-музичних творів) державною мовою. Квота ця має дотримуватися як протягом доби, так і в часових проміжках з 6.00 до 12.00, з 12.00 до 18.00 та з 18.00 до 24.00. Водночас пропонується зберегти для кожної телерадіоорганізації (як телеканалу, так і радіостанції) обов’язок транслювати не менш ніж 50% національного аудіовізуального продукту в загальному обсязі мовлення. Мінімальна частка пісень державною мовою має вказуватися в програмній концепції радіоорганізації. За недотримання квоти пісень державною мовою передбачене покарання у вигляді штрафу в розмірі 3% загальної суми ліцензійного збору. Законопроект передбачає поетапний перехід до встановленої квоти пісень державною мовою: протягом першого року вона має становити 25%, протягом другого – 30%, а з третього року – 35%.

Під час голосування на сесії ВРУ законопроект №3822 підтримав 191 депутат (80 – із фракції БПП, 62 – із “Народного фронту”, 22 – із “Самопомочі”, 20 позафракційних, три – із “Батьківщини” і по два – від “Радикальної партії Олега Ляшка” та “Волі народу”).  Жодного голосу не віддали “Опозиційний блок” та “Партія “Відродження”.

Саме на підтримку цього проекту низка українських виконавців провела вже другий концерт у день голосування під стінами ВРУ. Його підтримали 261 український артист та 24 громадські організації. Потрібним проект вважає і заступник голови Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики Сергій Висоцький, який пояснює, що квоти є одним із засобів стимулювання українського контенту: “Це не заборона чогось. Це підтримка українського. Це створення українського контенту, продукту в умовах домінування російських медіамереж та російського капіталу в медіа. Росія вкладає мільйони доларів у контент, який би пропагував “русскій мір”. У таких умовах ми не можемо стимулювати український продукт іншим чином, аніж через преференції нашим виконавцям”.

Авторка проекту №3822 Ганна Гопко акцентує увагу на тому, що його розробляли разом із громадськістю, медіа-експертами і музикантами. “Пісні українською мовою  на  FМ-станціях займають зараз лише п’ять відсотків часу. І це ганьба! І зовсім не через  брак музичних творів, а через те, що ці пісні не можуть потрапити в ефір. Це свідома політика провідних  медіавласників, які забивають ефір російською попсою і блатним шансоном, – стверджує депутат. – Ці люди розгорнули кампанію дискредитації законопроекту, який запроваджує практику, що успішно діє у Франції, Польщі, Німеччині, Португалії. Дійшло до того, що лобісти поширили фейкове звернення. Музиканти, в тому числі й Джамала, яку спочатку намагалися вплутати, виступила на підтримку цього законопроекту, не альтернативного”.

А от Незалежна асоціація радіомовників виступила проти законопроекту і навіть зібрала українських виконавців проти нього: “55 українських виконавців та музичних гуртів не підтримали та засудили ініціативу міністра культури України В’ячеслава Кириленка, що стосується проекту змін до Закону “Про телебачення і радіомовлення” (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах) №3822 від 27.01.2016 року”. Та ще й заявила про недостовірність заяви міністерства культури України щодо підтримки провідними українськими музикантами та радіокомпаніям запровадження квот на україномовні пісні в радіоефірі, опублікованої на сайті міністерства.

Щоправда, їй  не до вподоби й альтернативний проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо частки музичних творів державною мовою в програмах телерадіоорганізацій) №3822-1 авторства Олени Кондратюк, Ірини Геращенко, Владислава Севрюкова, Григорія Шверка, Олександра Абдулліна, Андрія Лозового, Івана Крулька, Олени Колганової, Ольги Червакової та Борислава Берези, який зареєстрували 25 травня.

У ньому так само пропонують запровадити квоту пісень українською мовою не менш ніж 35% загального обсягу пісень, поширених протягом доби. Але при цьому не менш ніж 70% цієї квоти повинні виконуватися в денному ефірі – з 6.00 до 22.00. За недотримання квоти пісень державною мовою передбачене покарання у вигляді штрафу в розмірі 5% загальної суми ліцензійного збору. Автори так само пропонують поетапний перехід до встановленої квоти пісень, щоправда, у цьому проекті з першого року вона має становити 30%, а з другого – 35%.

Окрім цього, в законопроекті пропонувалося, щоб квота пісень українською мовою не поширювалася на форматні та розмовні радіостанції, на яких музичні твори становлять не більше 5% обсягу мовлення. І передбачалося при підрахунку квоти використовувати подвійний коефіцієнт для нових пісень (з моменту першого публічного сповіщення пісні минуло не більше 18 місяців) і молодих виконавців (з моменту опублікування першого музичного альбому або окремого твору виконавця минуло не більше 18 місяців). Але Комітет свободи слова підтримав законопроект за умови, що автори виключать із нього ці положення!

У зверненні представників радіостанцій до керівників депутатських фракцій йдеться про те, що “Альтернативний проект №3822-1, який, хоча і розроблений за участю членів профільного для нашої галузі парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, враховує лише окремі напрацювання робочої групи. Переважно це пропозиції членів комітету, які не вплинули на зміст та якість проекту. Натомість без жодних пояснень з боку авторів альтернативного проекту введені кілька як мінімум дискусійних новацій. Відтак просимо повернути обидва законопроекти на розгляд профільного комітету з тим, щоб відповідно до регламенту надати представникам як радіо, такі і телевізійної галузі можливість дослідити нові положення цих проектів, оцінити їх імовірний вплив на галузь і викласти свої зауваження на засіданні комітету”.

Та були в сесійній залі того дня й такі депутати, які вважали своїм обов’язком прийняти хоч якийсь із двох законопроектів. Напевно тому, що й самі причетні до музичного світу і розуміють, чому зараз потрібно щось робити, а не сидіти склавши руки. Зокрема, Євген Рибчинський заявив: “Цей закон мав би бути прийнятий 25 років тому, друзі мої, 25 років тому! Скажу чесно, я готовий голосувати за обидва закони, хоч би один пройшов. Дуже сподіваюся, що хоч один пройде, і нарешті в ефірі наших станцій з’явиться наша музика, а не музика і слова фірми агресора, цієї банди”.

Та й віднедавна депутат Оксана Білозір згодна підтримати будь-який законопроект за умови внесення поправок до другого: “Законопроект 3822 –  це той, над яким півроку працювали всі митці, українські організації, які звертаються сьогодні до нас з надією, що ми їх почуємо і забезпечимо через наше представництво прийняти ті норми закону, які потребує сьогодні не просто виконавці, не просто ЗМІ, а життєвий український простір. Другий законопроект комітет розглянув, запропонував схвалити його за основу за винятком 4 і 7 пунктів. Звідти забираються форматні радіостанції і подвійна квота для молодих виконавців. До другого читання ми зробимо в ньому всі ті норми, яких сьогодні вимагає громадськість. Я в цьому переконана з вашою підтримкою. Не загубіть історичний шанс”.