– У документі все прописано. Звичайно, є додаткові правки, зокрема від управління культури. Ми готові змінити в документі один пункт, де безпосередня відповідальність буде покладена на орган, що веде облік гастрольних заходів, власників стаціонарних спеціальних майданчиків та інших підприємств, установ та організацій, які безпосередньо проводять гастрольні заходи. За це відповідатимуть і приватні організації, і управління культури ЛМР – є кому відповідати. Але ви ж розумієте, що передовсім цим документом ми показуємо приклад. Адже Львів є патріотичним, ми не готові бачити в нашому місті співаків чи артистів, які підтримують агресію Росії чи є проти територіальної цілісності й суверенітету України. Подібні ухвали підтримали в Луцьку, а в Івано-Франківську це підтримав мер. Та думаю, що Львів з такою пропозицією мав би бути першим, першим про це заявити. Ми не проти іноземних виконавців, які виступають у нашому місті, ми проти тих, хто не засуджує агресію Росії в Україні! Цей документ – не так ініціатива депутатів, як громадськості, яка безпосередньо зірвала не один концерт (до прикладу, Сансей скасував свій виступ та інші виконавці). А ми лише хочемо це узаконити, аби артисти розуміли: якщо вони проти України, Львів не готовий їх тут бачити. Хтось виступає в Росії і вважає це правильним у той час, коли інші львів’яни захищають нас на сході, багато хто стає інвалідом... Що ці наші захисники скажуть на те, коли до нас приїжджають ті, що заробляють і тут, і там? Ми маємо перш за все проявити патріотизм, бо якщо триває війна, як маємо приймати таких людей у Львові? Ми не проти артистів, а проти тих, що не підтримують Україну, що не вважають, що тут війна. Насправді я думаю: щойно буде прийнята ця ухвала, відпаде можливість і бачення запрошувати таких артистів. Всі будуть розуміти, що місто і громадськість проти, тож такі концерти просто не відбуватимуться.

– На засіданні комісії, яке відбулось учора, 20 квітня, ми вирішили, що підтримаємо цю ухвалу тільки із зауваженнями, яких є чимало, вдосконалену настільки, аби вона працювала, і лише за умови погодження її на сесії. Було дуже багато зауваг, як її впроваджувати і як вона діятиме. Зауважень чимало не лише від нашої комісії. Зокрема, якщо це й ініціатива громади, жодних підписів громадян ми не бачили, тому стверджувати, чия це ініціатива, не можу. Щодо самого документа: це буде радше не ухвала, а рекомендація для тих, що організовуватимуть виступи. А радити, йти чи не йти на той чи той концерт, можуть жителі Львова, але не я! Уявіть собі ситуацію: до Львова приїжджає всесвітньо відомий гурт The Rolling Stones. А минулого місяця він виступав у Москві… То що, нам через це забороняти їхній виступ у нашому місті? А щодо механізму впровадження – тільки після прийняття документа, найімовірніше, буде створена робоча група. Але ще не відомо, хто саме до неї входитиме і як вона діятиме.

– Я особисто не підтримуватиму цього питання, бо сама по собі проти заборон, зокрема в площині культури. Влада, яка візьме на себе відповідальність вирішувати за людей, яка саме культура їм потрібна, що їм слухати, а що категорично забороняти “з метою зменшення світоглядних впливів представників шоу-бізнесу, котрі здійснюють популяризацію сепаратистських та окупаційних сил”, прямуватиме в минуле. Якщо у нас в країні є представники шоу-бізнесу, які відкрито агітують та популяризують сепаратизм, то маємо для цього СБУ!!! Хтось із поборників хоч раз звернувся до правоохоронних органів зі схожою заявою? Навіщо нам плодити декларативні ухвали, які не можуть бути виконаними, а по своїй суті є радше політичними заявами для конфліктів і відходу від суті справи. Є вартісніші методи спротиву засиллю “русского міра”: інвестиції в українську культуру, лобізм інтересу якісного українського контенту, створення умов для вільного розвитку української культури, промоція та пропозиція альтернативи. Квиток на “Контрасти”, “Віртуози Львова”, Форум видавців, кожна куплена українська книжка, квиток у кіно чи в театр – будь ласка. Питання, хто і як гастролює в Росії, нікого не цікавить. Ухвала не передбачає ні процедури визначення – хто під неї підпадає, не говорячи вже про виконання, всіх під гребінець популяризації сепаратистських та окупаційних сил. Ми можемо говорити про певні рекомендації для організаторів та учасників процесу за умови широкого обговорення чи дослідження теми, але не методом примусу та заборони…  Давайте не займатися культурно-ідеологічними заборонами і крайнощами, навіть якщо цілі благі, результат матиме інше забарвлення. І наостанок: близько десяти років працюю для того, аби у Львові був “Джаз Без”, були “Флюгери Львова”, Тиждень сучасного мистецтва, Фестиваль партнерства, “Фортмісія” та багато інших проектів. І буде дуже прикро, якщо учасники всіх цих проектів – як українські, так і світові – сприйматимуть Львів як місто, де, на думку влади, одним можна, а одним ні. Тиснути кнопки і забороняти значно простіше, швидше і легше, аніж працювати.

– Хочу вірити, що депутатам ЛМР вистачить розуму не голосувати за цю провокативну заборону. Хоча… Львів любить бути, як то кажуть, “впереди планеты всей”, тому не дуже здивуюся, якщо голосів “за” вистачить… І якщо так станеться, то можна сміливо скасовувати половину концертів, запланованих на найближчий час у Львові. Причому не тільки “заплямованих” українських артистів, а й закордонних зірок. Якби така заборона почала діяти, скажімо, рік чи два тому, то до Львова не мали б можливості приїхати японська піаністка Хіромі, італійський тенор Алессандро Сафіна, бельгійський гітарист Френсіс Гойя… Бо всі вони, крім України, гастролюють і в Росії. Тоді у Львові утворилося б таке собі гетто із нібито “своїх”, але насправді це була б омана. Не шляхом офіційних заборон тут варто йти. А то з такими темпами дійдемо ще, не дай Боже, до встановлення блокпостів на в’їздах до міста, де треба буде давати свідчення про те, де бував за останні кілька років, і складати іспит з української мови та проходити тест із патріотизму… В українському суспільстві за останні два з половиною роки і так поступово визріло цілком адекватне сприйняття ситуації та поділу артистів на “своїх” і “не-своїх”. У час соцмереж практично неможливо інкогніто виступити в Росії чи у Криму – хтось та й злиє селфі в мережу. І тут мав би відбуватися природний процес та спрацьовувати здоровий глузд. Якщо той чи той артист “заплямився” концертом або ефіром на ворожій території, він просто не поїде з гастролями в Західну Україну або принаймні буде довго думати перед тим, як їхати. А слухач, зі свого боку, мав би реагувати на “голубів миру” ігноруванням: ніщо так не б’є по самооцінці співаків (і по їхніх кишенях), як порожні зали. Врешті-решт час розставить усе на свої місця. Наприклад, особисто мені важко спрогнозувати, чи в Україні ще коли-небудь можливі успішні всеукраїнські тури таких співачок, як Таїсія Повалій чи Ані Лорак. Принаймні у Львів вони точно не поїдуть. Їх викинули з ринку природним шляхом. І не треба було для цього відвертих провокацій та гучних політичних ухвал на рівні міськрад.