– Ви знаєте, я вже, мабуть, тисячу разів відповідала на це запитання (усміхається). Найбільше – представникам зарубіжних ЗМІ. Саме вони допитувались, що ж такого у цій пісні, чому це так дивно зачіпає саме Росію.

І дійсно, це спровокувало велику цікавість... Навіть не уявляла собі, що заради інтерв’ю до мене спеціально приїжджатимуть репортери з Рolitico або The New Yorker чи Deutsche Welle. Допомогло. Знаєте, в моєму житті достатньо музики... Я ніколи не провокувала й додатково не використовувала якісь там скандали. В пресі ви не побачите моєї, вибачте, білизни. Але... цього разу вийшло так, що питання пісні “1944” турбувало всіх! Хтось у Росії щось заборонив, і цілий світ зреагував: а що ж там таке? Людям дійсно стало цікаво, що в тій пісні. Не знайшли нічого. Супер, співаємо у Стокгольмі!

– 11 квітня я була в Амстердамі. Саме тоді вперше виконувала “1944” саме для голландської публіки і фанів Євробачення. Цікавим було вступне слово ведучого концерту. Він сказав: “Зараз на цю сцену вийде представниця України Джамала, яка розповідає піснею історію своєї сім’ї, трагедію усього кримськотатарського народу”. Зал дуже тепло на це відреагував, навіть подарували квіти... Було дуже приємно, відчувала підтримку слухачів. Дівчата і хлопці з Хорватії, Польщі, Ісландії, Швейцарії просто підходили і просили розказати про себе, про “1944”. Незалежно від результату конкурсу цією темою уже цікавляться!

Люди так фанатично відносяться Євробачення, що навіть не можу вам цього передати. За інтерв’ю до мене стояла черга зі щонайменше півсотні людей. Один кореспондент підійшов і сказав: “Я повинен вибачитись, за те, що ми ось так проголосували на референдумі”…

– Буде неправильно, якщо я виділю якусь одну з них. Адже це бачення моїх фанів, їхні відчуття. Вони як можуть і вміють, так цю пісню виконують. Тому мені просто дуже приємно, що це робиться. Дуже крутий кавер є під акомпанемент баяна і акордеона. Британський співак цікаво, але по-своєму переспівав “1944”. Є й версії у виконанні української дівчини і кримського татарина, учасника нового сезону “Голосу країни”. Вони всі різні, але кожен із них особливий! 

Знаєте, питала нещодавно своїх колег – учасників Євробачення, чи роблять кавери на їхні пісні. Мені на це відповіли: “А що, роблять? В нас такого нема...”  А в мене вже є до десятка таких, що й показати можна.

– У 2016 році на конкурсі будуть дуже круті вокалісти – я просто у захваті від цього! До їх пісень можна ставитись по-різному, але Євробачення – це дійсно конкурс співаків! На якомусь із відбіркових турів Данилко сказав: “Ну, Джамала крута співачка, ми це знаємо, але Євробачення – не конкурс вокалу”. Я з цим не погоджуюсь! Бо навіть цьогорічні конкурсанти від Болгарії, Хорватії, Польщі, Мальти мають потужні, надзвичайні голоси. Мені  цікаво саме з ними виступати. А переможця вгадати складно, бо для цього основне вгадати настрій слухачів. Саме після виступу в Амстердамі я зрозуміла, що Євробачення – це конкурс настрою. Можуть бути тисячі букмекерських ставок, але ніхто напевно не може вгадати настрій глядачів, а відтак і переможця. Бо сьогодні людям хочеться сміятися і слухати легковажну музику, а завтра зануритися в трагедію і сум. Однак відчуваю серцем, що наша пісня має бути близька Європі. Щось мені підказує, що вони відчують цей біль як свій.

– Щодо вбрання, то його шитимуть кілька людей. Зокрема, 22-річний Іван Фролов, який переміг у конкурсі-спецпроекті від журналу Vogue. Приємно, що участь в ньому взяло так багато охочих. Роботи надсилали різні: деякі видавались смішними, деякі цікавими й оригінальними. Чому переміг саме Іван, не знаю... Можливо, тому, що він навіть краще, аніж я, розумів, яким має бути вбрання для виступу. Іван – мій фан, відвідує концерти, знає, як я поводжуся на сцені, як рухаюся. Це не перший досвід нашої співпраці – він зробив костюм для мого минулорічного концерту. Цього разу Іван запропонував одразу дві сукні. Дві й шитимемо. 

Крім того, над моїм образом працюватиме головний стиліст телеканалу СТБ Дмитро Курята, який також робить для мого виступу в Стокгольмі дві сукні. Тож уже на місці обиратимемо остаточний варіант, з яким працюватимемо. Основні кольори вбрання – сірий і темно-сірий, темно-синій із вкрапленням бежевого.

– Як на мене, це проблема, що ми не брали участі в минулорічному конкурсі. Але всі країни кажуть нам: “З поверненням!” Та ще й із такою піснею – це дуже добре!”.

– Я тільки молюся, нічого більше. Знаю, що в декого є якісь амулети... Проте люди від таких речей досить швидко починають бути залежними. А раптом його не буде – що тоді? Не виходити на сцену? Намагаюсь просто бути зібраною і завжди звертаюся до Бога.

– Я обожнюю джаз. Вважаю, що не Київ чи Одеса, а саме Львів може стати джазовою столицею, навіть джазовим світом України. А щодо того, що роблю, то 25 квітня у Києві відбудеться концерт, на якому співатиму кримськотатарські пісні разом із джазовим піаністом Усейном Бекіровим. 

В юності, коли нам було по 18 років і я щойно вступила до консерваторії, ми записали спільний альбом. Окрім нас двох, над платівкою тоді працювали і молдаванин, і вірменин, тож результат вийшов інтернаціональний. І от зараз Усейн видає цей альбом Taterrium, а концерт стане його презентацією.

Так що я не полишаю ані класики, ані джазу. Це те, що тримає в тонусі. Зараз роблю свою музику, більш електронну, але мені цікаві різні жанри, цікаво поєднувати... Наприклад, нещодавно “поджемили” з “ДахаБрахою” – і вийшла чудова спільна композиція. Щоправда, над нею ще треба попрацювали, довести її до пуття. Та, може, вже наступного року видамо цю пісню. 

фото: Євген Кравс

– Львів узагалі найчарівніше місто, яке є! Не кажу такого в кожному місті... Коли мене питають представники закордонних ЗМІ, що варто побачити в Україні, що у нас цікавого, перше, про що кажу, це про Львів. Потім – про Одесу. І ще, звичайно, запросила б до Криму, але вибачте... Так що частина мене у цьому місті також є. От сьогодні зранку чула пісні The Hardkiss, Дживана Гаспаряна, Ніно Катамадзе. Для мене надзвичайно важливо і приємно, що така музика – глибока, наповнена змістом – звучить у Львові, вона тут немов лунає звідусіль.

– Ні. Матиму 20 травня ще концерт у Тернополі. Але 21 травня у Львові ви почуєте зовсім іншу програму, аніж у оперному. Це буде інший зал – Event-Hall “Кіно”. Саме в таких я люблю виступати. У них є фан-зони, в яких люди можуть стоячи слухати музику і реагувати на неї так, як їм заманеться.