Одразу три прем’єри постановок представлять на розсуд публіки львівські театри наступних вихід­них. У Львівському на­ціо­нальному академічному дра­матичному театрі ім. М. За­ньковецької в суботу, 26 березня, о 18.00 і в  неділю, 27 березня, о 18.00 (а також 6 квітня о 19.00, 10 квітня о 18.00 і 17 квітня о 18.00) презентують казку-притчу для дорослих “Голий король” за однойменною п’єсою Євгена Шварца (переклад з російської Лесі Кічури). Над нею працювали: режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Вадим Сікорський, художник-постановник – Наталя Тарасенко, музичне оформлення – Тарас Терлецький.

Любов до театру є вродженою хворобою, від якої ніякі щеплення – навчання на юрфаку, служіння у війську, ба навіть факт народження в сім’ї далеких від мистецтва людей – не допомагають. Доказ цього – життя Євгена Шварца (1896 – 1958 рр.), який пройшов цей шлях і знайшов себе у сфері театрального закулісся як драматург-казкар. “Голой король” є одним з його найвідоміших творів, у якому на основі казкової історії бачимо багатовимірну філософію, що стосується саме дорослої аудиторії. Сатиричне сприйняття дійсності, людини в суспільстві, абсурдність і незлагодженість світобудови – у дусі часу міжвоєнного періоду ХХ століття, що, на жаль, не втратило актуальності й сьогодні.

П’єса написана за мотивами трьох казок Ганса-Крістіана Андерсена – “Свинопас”, “Принцеса на горошині” і “Нове плаття для короля”. Свинопас на благородне ім’я Генріх закохується в принцесу, причаровує її, бо серед чеснот має неординарність думки та сміливість вчинків. За дива пустого казанка привселюдно виманює 1000 поцілунків красуні й обіцяє їй весілля. Батько ж, король, від свиней подалі відправляє доньку до сусіднього монарха для шлюбу, який і виявить свинську породу людського роду. Справжність принцеси перевірено – не спиться їй на горошині, і жених у захваті від принад нареченої, але… Король – голий. А принцеси не виходять заміж за нехай навіть дуже багатих, але привселюдно визнаних самодурів.

Це й забезпечить казці щасливий кінець. Хоча не лише це – не забуваймо про любов. Цинічність та іронія – те, чим виживає людина сьогодення. Можливо, зараз не час для казок, тому жанр визначено – “притча”, як сміливі люди боролися за примарне щастя у світі, зовсім для щастя не створеному. Воно лише ввижається у майбутті, перетворюючись на субстанцію нестатичну. Тому усміхнені й задоволені обличчя найчастіше зустрічаємо в мандрівників – дорогами, уявою, казками.

Тема влади та її відповідності моральним, етичним, ментальним ідеалам провідна у творі, але привабливість та гострота її глибша: слабкодухість і плазування в душі кожного з тих, яких у п’єсі названо придворними, підданими. Можна скільки завгодно королів вигнати, але тільки коли Генріхів стане більшість – суспільство може сподіватися позитивних змін.

На сцені Львівського академічного театру ім. Ле­­ся Курбаса в рамках глобальної кампанії з нагоди 400-ої річниці смерті Шекспіра Shakespeare Lives цієї неділі, 27 березня, о 19.00 презентують першу українську версію його п’єси “Зимова казка” (1623 р.). Режисером постановки став Євген Худзик,  а художником-сценографом – Мінґлу Вонґ.

Теми ревнощів, становища жінки в суспільстві, класових розмежувань і беззаперечного всевладдя монархів, які Шекспір порушив у контексті історії королівської сім’ї із Сицилії, режисер переносить на історію України. В образі королівської доньки Утрати, яку батьківська помилка прирікає на довгі роки життя в пастушій оселі, творці вистави зображають долю нашої країни в історичному зрізі: від Київської Русі до Революції Гідності. Чи здатні ті, в чиїх руках державна влада, повернути країні втрачене становище та ідентичність і яка в цьому роль народу й одинокого героя? З цими питаннями звертаються до себе й публіки курбасівці.

Вистава “Зимова казка” є частиною щорічної театральної програми Британської ради в Україні, спрямованої на розвиток сектору та підтримку ко-продукцій між Україною та Великобританією. У 2015 році конкурс “Невідомий Шекспір” запропонував одному з українських теат­рів здійснити постановку раніше не інсценізованої в Україні п’єси драматурга у спів­праці з молодим сценографом – фіналістом престижної британської премії зі сценічного дизайну Linbury Prize.

До слова, 23 квітня, у день 400-ої річниці смерті Шекспіра, виставу представлять у Києві. Локація буде підтверджена додатково.

Реалізація проекту відбувається у співпраці Британ­ської ради в Україні, Львівського академіч­ного театру ім. Леся Кур­­баса, премії Linbury Pri­ze та ГО “Мистецька май­с­терня “Драбина”.

А Пер­ший академічний український театр для дітей та юнацтва спільно з ЛКП “Лев” у неділю, 27 березня, о 12.00 та 15.00 запрошує львів’ян і гостей міста подивитись історію про вільних собак  DOGS. Інсценізація Євгена Чистоклетова за мотивами повісті Костянтина Сергієнка “До побачення, Яре!”.

Головні герої вистави – безпритульні собаки. Вони постійно голодні, не мають даху над головою... Єдине, що в них є, це Яр, де вони живуть у зграї чи поодинці. В Яру, як і в зграї, є свої правила, свої щоденні клопоти та завдання. Собакам часом нелегко роздобути собі їжу, але трапляються й дуже цікаві заняття: хтось полюбляє бавитися, хтось – згадувати своє попереднє життя, хтось милується Місяцем, нишпорить, вчиться читати по-людськи чи поводитися як людина. Усіх цих собак об’єднує гордість, яка не дозволяє їм жалітися та скиглити, бо кожен із них – вільний, вони “народжуються і вмирають так легко”...

Проте в душі кожного героя живе мрія, мрія незалежних псів про залежність, мрія про Свою Людину… Собаки мріють не про господаря чи власника, який припне на ланцюг і буде годувати. Вони шукають Людину-Друга, а також свого місця – собачі дверцята, за якими так добре живуть пси!

Проста і чуйна історія про собак і людей (або ж про людей і собак – це вирішувати вам!), історія, яка закликає до людяності й добра.

“Сподіваємося, що кожен, хто побачить цю виставу, стане трішки добрішим і замислиться над життям безпритульних тварин, – кажуть організатори дійства. – Адже всі ми шукаємо Свою Людину і свої дверцята до щастя, та чи усім це вдається?..”