Найцікавіші культурні події: версія “Пошти”
Сьогодні в кінотеатрах Львова відбудуться прем’єрні покази трьох нових фільмів – кримінального трилера “Три дев’ятки”, фільму жахів “По той бік дверей” і комедії “8 кращих побачень”
Про кримінальний трилер “Три дев’ятки” вперше заговорили у серпні 2010-го. Тоді й оголосили, що режисером фільму стане номінант на “Золоту пальмову гілку” Каннського кінофестивалю Джон Хіллкоут (“Найп’яніший округ у світі”). Сценарій написав Метт Кук, для якого це кіно – друга робота, яка вийшла на великому екрані. Зйомки тривали з травня по серпень 2014 року.Назва фільму “Три дев’ятки” означає код тривоги в поліції США, якщо вбили їхнього офіцера. Зазвичай після такого сигналу всі патрулі міста з’їжджаються на вказану адресу. Цим і скористалася група копів, що тісно співпрацювала з російською мафією. Перед ними поставили завдання організувати велике пограбування. Єдина можливість не потрапити на очі своїх колег – убивство поліцейського. За мішень обрали Кріса Алена (Кейсі Аффлек). Але в ретельно розробленому плані не передбачили одного – Ален не збирається помирати…
Фільм жахів “По той бік дверей” – про двері, які відокремлюють світ людей від потойбічного світу, є спільною роботою кінематографістів Індії та Великобританії. Режисером цієї кінокартини став британець Йоханнес Робертс, за плечима якого 12 успішних робіт для телебачення та кіно.За сюжетом фільму, щасливе подружжя Марія (Сара Вейн Келліс) і Майкл (Джеремі Сісто) вирушили в подорож до Індії. Їм так сподобалася ця країна, що вони вирішили залишитися тут, купити будинок і народити дітей. Проте сімейна ідилія руйнується за мить: унаслідок автокатастрофи гине Олівер (Логан Крірен), старший син Марії та Майкла. Марія не може думати ні про що, окрім втраченої дитини. Місцева жінка розповідає їй про старовинний занедбаний храм, де можна поспілкуватися з померлими. Головна умова – не відчиняти дверей, які розділяють світ живих зі світом мертвих. Та чи вдасться стриматися героїні, коли вона почує голос рідної людини?..
Комедія “8 кращих побачень” – продовження історії про лікаря-ветеринара Микиту. Справи Микити Соколова (Володимир Зеленський) у його ветеринарній клініці йдуть чудово. Від клієнтів відбою немає, тільки встигай лікувати. Але щоденні клопоти відходять на другий план, коли Микита дізнається, що невиліковно хворий. Жити йому залишилося зовсім недовго – якихось кілька місяців. Тож насамперед він вирішує подбати про кохану дружину Машу (Віра Брежнєва). Одружитися з молодою вдовою схоче чи не кожен, тож варто підшукати кандидатуру якнайкращу. Ілля (Володимир Єпіфанцев) підходить на роль нового чоловіка ідеально – еменесник, без шкідливих звичок, обожнює дітей. І родина вже до нього звикла... Потрібно лише дочекатися, коли збудеться прогноз лікарів.Окрім цього, в кінотеатрах нашого міста тривають покази української комедії “Політ золотої мушки”, фільму “Дедпул”, пригодницького фільму “Боги Єгипту”, комедійного бойовика “Зразковий самець 2”, романтичної комедії “В активному пошуку” і мультфільму “Робінзон Крузо. Дуже заселений острів”.
Іван Кравчишин, режисер комедії про гуцульське життя “Політ золотої мушки”, родом з Івано-Франківщини. Надихнули його на зйомки оповідання львівського письменника Богдана Волошина. Акторів шукали по всій Гуцульщині, тож, потрапивши на знімальний майданчик серед казкових карпатських пейзажів, усі вони почувалися як вдома. Легко і гармонійно в комедії звучить місцева говірка. Життєві історії передані невимушено, з неповторним гумором та колоритом.Головна героїня фільму – мрійлива дівчинка-поетеса з хлопчачим ім’ям Микола. По-дитячому щиро та по-гуцульськи відверто вона розповідає три історії, які трапилися в її селі: про весілля, футбол та про дивний заповіт. Дідусь навчив її всього-всього, тож вона знає напевно – брехати негарно. А ось дивитися на картини з хмар, які пливуть небом, цікавіше, аніж піти в кінотеатр. Та найголовніша істина – життя подібне до польоту золотої мушки над вогнем: хоч коротке, але дуже яскраве.
Про те, що на екрани вийде фільм “Дедпул”, присвячений героєві коміксів, стало зрозуміло після появи цього персонажа у фільмі “Люди Х. Початок. Росомаха”. Головну роль в ньому зіграв Раян Рейнольдс, який уже встиг приміряти на себе костюм Дедпула в 2009 році, а також озвучував його в проморолику 2012 року. Єдиним порятунком головного героя від смертельної хвороби стала участь в експериментальному лікуванні, яке він пройшов у лабораторії “Зброя Х”. Тепер його клітини мають здатність до надшвидкої регенерації. З такою суперможливістю чоловік стає... ідеальним убивцею. Вбивства Дедпул сприймає як роботу і не може зупинитися, оскільки для нього це єдиний спосіб самореалізуватися.
Фільм “Боги Єгипту” однозначно сподобається поціновувачам видовищного кіно, а також міфів і легенд. Єгипет був процвітаючим, сповненим життя краєм в часи правління Осіріса. Але правителеві судилося загинути від руки власного брата – бога пустелі, буревіїв та хаосу Сета (Джерард Батлер). Захопивши владу, Сет вирішив встановити свої порядки. Квітуча долина Нілу з кожним днем щораз більше ставала схожою на випалену пустелю, а доброзичливий зовсім нещодавно народ поринув у кровопролитні конфлікти. Перемогти Сета і повернути колишнє процвітання Єгипту зважився син Осіріса – бог неба Гор (Ніколай Костер-Вальдау). Місцевий злодюжка Бек (Брентон Туейтс) має із Сетом свої рахунки. Сміливці об’єднуються, щоби викликати Сета на бій, якого ще не бачив світ.
Комедійний бойовик “Зразковий самець 2” – продовження історії про чоловіка-супермодель. Ця стрічка є творчим дітищем Бена Стіллера. Окрім виконання головної ролі, він написав сценарій і зайняв режисерське крісло, а на зйомки запросив зірок, які зіграли самі себе.Минуло десять років після подій, описаних у першому фільмі. Зірку подіуму Дерека Зуландера вже мало хто пам’ятає. Проте відбуваються події, внаслідок яких про нього знову згадують: найкрасивіших людей світу вбивають, і перед смертю вони роблять селфі, дивлячись у камеру коронним поглядом Дерека “Блакитна сталь”. І лише сам Дерек може покласти цьому край, знову пробравшись на самісіньку вершину світу моди.
Романтична комедія “В активному пошуку” – це екранізація однойменної книги Ліз Туччілло (сценарист серіалу “Секс і місто”). Дебютний роман письменниці вийшов 2008 року і відразу ж зацікавив студію New Line Cinema: права на екранізацію придбали того-таки року. Елліс (Дакота Джонсон) та Робін (Ребел Вілсон) – повна протилежність одна одної. Обидві самотні і обидві не проти познайомитися з кимось. Але при цьому Робін почувається в нічному Нью-Йорку як риба у воді, а Елліс соромиться заговорити з незнайомцем. Вони могли б безконечно обговорювати свої спроби розпочати стосунки. Адже чого сидіти вдома, коли перед самотніми дівчатами у великому місті відкрито стільки можливостей!
Мультфільм французько-бельгійського виробництва “Робінзон Крузо. Дуже заселений острів” по-новому інтерпретує історію, описану в романі Даніеля Дефо ще в 1719 році. Відома усім з дитинства історія про Робінзона Крузо, який опинився на безлюдному острові, знову на великих екранах. Але хіба можна називати острів безлюдним, якщо на ньому живе стільки тварин і птахів? Вони й самі дуже здивувалися, коли зустріли дивну істоту, яку спочатку прийняли за морське чудовисько. На папугу на прізвисько Вівторок і його друзів – Хамелеона, Тапіра та інших жителів острова чекає знайомство з невідомим звіром – людиною, і разом із ним вони переживуть масу небезпечних та веселих пригод.
У львівському Музеї скла (пл. Ринок, 2) триває виставка робіт старшого викладача кафедри художнього скла Львівської національної академії мистецтв Андрія Петровського “Проект 47”. Представлені роботи вирізняються оригінальними сучасними рішеннями, в них поєднані традиційна гута й унікальна авторська техніка.
“Андрій Петровський – один із яскравих представників середньої генерації художників скла, активний учасник міжнародних симпозіумів, досвідчений педагог. Він розвиває базові ідеї школи гутного скла Львівської національної академії мистецтв, яка тяжіє до синтезу традиції та сучасних концепцій образотворчості. Він відзначається індивідуальним мисленням, що проявляється як у тематиці, так і в образно-асоціативному ладі творів. Від часу закінчення у 1998 році профільної кафедри художнього скла Андрій Петровський розбудовує свою творчу програму в широкому діапазоні прикладних і станкових форм. Йому притаманний пошук адекватних техніко-виражальних засобів навіть для ужиткових виробів. Асоціативна палітра його творів підтримується численними технологічними новаціями, завдяки яким не лише досягається несподівана комбінація фактур і кольору, але й “режисується” дотичний до кожної композиції простір”, – зазначає народний художник України, академік НАМУ Андрій Бокотей.
Змістом його творчості є експеримент, пошук, індивідуальний підхід. Творча програма художника увібрала традиції львівської гути і сучасні європейські тенденції. Новітні техніко-технологічні підходи, принципово нові прийоми формотворення і декорування художнього скла формують авторську манеру митця.
Впродовж творчої діяльності він проявив себе як активний учасник арт-проектів в Україні та за кордоном. Роботи Андрія Петровського представляють львівську школу скла на численних виставках і симпозіумах. Задуми та ідеї художника оцінені критиками і глядачами в Австрії, Бельгії, Голландії, Італії, Канаді, Німеччині, Польщі, Словенії, Франції, Швейцарії.
З 6 по 31 березня 2016 року у виставкових залах Художньо-меморіального музею О. Кульчицької (вул. Листопадового Чину, 7) експонуватимуть твори учениці Мистецької школи Олекси Новаківського Ольги Плешкан (1898 – 1985 рр.) зі збірки Національного музею у Львові ім. А. Шептицького та приватних колекцій.Близька родичка і вихованка українського письменника-новеліста Василя Стефаника усім своїм життям і творчістю була пов’язана з рідним Покуттям. У сотнях своїх невеличких малярських етюдів художниця змалювала неповторну красу рідного краю. Окрему сторінку творчості Ольги Плешкан становить її живописна Стефаникіана. В малярському стилі мисткині виразно відлунюють уроки її вчителя Олекси Новаківського. Водночас художниця випрацювала власні малярський почерк, вишукану кольорову палітру та своєрідну мрійливо-меланхолійну образну поетику творів.
А от Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького (вул. Устияновича, 10) з 6 по 8 березня запрошує маленьких львів’ян до участі в інтерактивному проекті “Шевченкіана Леопольда Левицького”. В рамках проекту учасники ознайомляться зі спільними рисами творчості Тараса Шевченка та Леопольда Левицького, візьмуть участь в цікавих творчих завданнях, іграх і тематичних майстер-класах у різних техніках. Початок занять о 12.00, вартість участі – 30 грн.
В неділю, 6 березня, на вас чекає літературно-мистецька гра “Художник і поет” (за мотивом ліногравюри Л. Левицького “Садок вишневий коло хати”) і майстер-клас зі створення естампа в техніці лінориту з кліше-копії Л. Левицького на друкарському пресі митця (автор кліше-копії – львівський художник Андрій Майовець).
Наступного дня, 7 березня, в музеї відбудеться інтерактивна гра за мотивами ілюстрації Л. Левицького “Холодний Яр” до однойменної поеми Тараса Шевченка і майстер-клас зі створення живописної ілюстрації до поезій Тараса Шевченка в техніці акрилу на фанері.
А у вівторок, 8 березня, на гостей чекають тематичне заняття “Український пейзаж у творчості Тараса Шевченка та Леопольда Левицького” і майстер-клас зі створення композиції “Українська хата” в техніці живопис на склі. Заняття проводять за обов’язковим попереднім записом.
Сьогодні о 18.30 у Книгарні “Є” (просп. Свободи,7) відбудеться львівська презентація роману Нади Ґашич “Вода, павутина”, який вийшов друком в чернівецькому видавництві “Книги ХХІ” за участі перекладачки Наталії Хороз і літературного критика Алли Татаренко.
Роман сучасної хорватської письменниці Нади Ґашич “Вода, павутина” розпочинається драматичною подією – великою повінню, яка наприкінці жовтня 1964 року охопила та сплюндрувала кілька загребських кварталів, серед яких і Трешнєвку. Саме в цей час читач знайомиться з однією родиною, щоб уже в наступному розділі перенестися з членами цієї родини у 2009 рік, у той же квартал Трешнєвку, та стежити за її життєвими перипетіями в сьогоденні. Авторка фокусується на житті трьох сестер та одного загребського кварталу, в якому скоєно злочин. Але письменниця не обмежується суто детективним жанром – тут присутні й елементи родинної драми, казки, навіть жіночої популярної прози. Весілля, убивства, складні сестринські стосунки, заплутані шлюбні відносини, поліційні розслідування, розмови випадкових перехожих – все це елементи нетривіальної захопливої оповіді, продуманої до найдрібніших деталей, виписаної різними мовними стилями, що надають роману автентичності та інтригують читача від першої до останньої його сторінки.Видавництво Старого Лева потішить інтелектуальним трилером Ярослава Мельника “Маша, або Постфашизм”. Це унікальний для українського книжкового ринку твір – і антиутопія, і футуристичний, “орвелівський” роман, і трилер, який тримає в напруженні від першої до останньої сторінки. Сповнений гуманістичного пафосу філософський роман, який шукає відповіді на запитання: чи будь-яка істота, маючи людське тіло, є людиною? А ще це дивовижна історія любові, адже саме вона є одним із тих мірил, які визначають у нас людське.
“Будь-яка правда шокує: наша свідомість не хоче прийняти правди, – розповідає Ярослав Мельник. – Ми живемо в жорстокому світі, а покликання літератури – чесно показати цю жорстокість. Пройшовши через шок, ми стаємо глибшими, і в душі загоряється світло. Покладаю чимало надій, що цей роман про вигаданий світ не лише розбурхає уяву читача, але й зробить його кращим, що читач задумається над тим, про що раніше не думав. Хоча би вже над тим, що відчувають тварини. Тому що світ, в якому ми живемо, не завжди справедливий – ми повинні самі пробудити наш дух із летаргічного сну. Наша совість не повинна спати, думка повинна працювати. Тоді починається справжнє життя, а не животіння. Таке, яке почалося для героя мого роману – простого обивателя, кореспондента газети “Голос Рейху”.Ярослав Мельник – письменник-сюрреаліст, фантаст, філософ. Володар премії “Книга року BBC – 2013” за роман “Далекий простір”. Його книги вперше у історії премії тричі поспіль ставали фіналістами цього конкурсу, не раз потрапляли у фінал “Книги року в Литві”, їх номінували на Європейську літературну премію. А роман “Парії раю”, що вийшов у одному з найбільших французьких видавництв, був високо оцінений паризькими критиками.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
