Він є одним із найважливіших та найзагадковіших українських поетів минулого століття. Сьогодні ми назвали б його культовим, але це окреслення все одно не вичерпало б його цілком особливої постаті. Його життя було недовге й обірвалося у 27 років, але можливо, саме завдяки цій обставині він був і залишається таким близьким для молоді, чимось на зразок львівського Джима Моррісона 1930-их років. Він – це Богдан-Ігор Антонич і саме його унікальній постаті присвячене літературно-музичне дійство «Антонич удома», українська прем’єра якого відбудеться завтра о 20.00 у Національному академічному українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької. У цьому проекті важко виділити якусь одну складову – в ньому в єдине полотно сплелись поезія, проза, музика і відео-арт. Створили ж дійство Юрій Андрухович (голос), Уляна Горбачевська (голос, режисура), Марк Токар (голос, контрабас), Рішард Лятецький (труба, аналоговий синтезатор, псевдоінструменти), Барт Палиґа (духові, електрична віолончель, фідель, голос), Матеуш Сора (ідея),VJ group Cube і Володимир Олещук (відео-арт ) та Ніна Андрухович (фото).

Програма «Антонич удома» об’єднує три частини – три версії Антоничевого «вдома»: дитинство на Лемківщині, в селі Новиця; Львів як сюрреалістичний мегаполіс; вічність і космічний «дім за зорею».

«Прапрем’єру ми зіграли в Новиці – на сьомому фестивалі InNowica, через два місяці після першого і останнього квітнево-великоднього сейшну. Антонич повернувся додому в найкоротшу на світі ніч на 22 червня 2014 року, – пояснює Юрій Андрухович. – Але Львів, як ми знаємо, також його дім. Другий дім поета, його Місто. І до Львова він теж мусить повертатись. І він повернеться до нього 19 лютого. А третій дім поета – той, що «мабуть, не тут, мабуть, аж за зорею». Тобто десь у відкритому космосі. Тобто грати треба так, щоб він нас і там почув”.

До слова, поет і письменник Юрій Андрухович довго вагався, чи долучатись до проекту. Адже, як стверджує сам, не є професійним актором, і для декламування віршів можна було б обрати когось іншого. Та проект в часі формування і його народження змусив кожного з його учасників робити такі речі, яких вони раніше не робили.

«Це така дивна співпраця зі словом, коли з тебе одночасно витікає музика і формується якась нова річ, – розповідає Уляна Горбачевська. – Це наша рефлексія на поезію Антонича, в якій є поєднання поколінь, прози, поезії, музики».

А Юрій Андрухович доповнює її: «Марк говорить своїми інструментами, зокрема контрабасом, Уляна – голосом. На певному етапі я вирішив, що доречним буде в цю тканину дійства включити, окрім віршів, самого Антонича і свої тексти, які з ним пов’язані», – зазначив письменник. Відтак у це дійство ввійшли фрагменти з роману Андруховича «Дванадцять обручів».