“Виживуть тільки коханці” (США – Великобританія – Франція – Німеччина – Кіпр), 2013 рік

Довгоочікуваний фільм Гаспара Ное наробив чимало галасу. Скандальний кінорежисер планував розпочати роботу над ним ще до початку зйомок “Незворотності”, яка вийшла в прокат 2002 року. І хоча це не вдалося, він не полишив задуму і представив готову кінострічку лише торік. Та, як виявилось, і в 2015-ому не всі були готові до французької еротики, тож не дивно, що її заборонили для показу в кількох країнах. Світова прем’єра фільму відбулась на Каннському кінофестивалі і зчинила скандал через надто відверті сцени сексу, а українська – на Одеському кінофестивалі. 

Свій творчий задум режисер і сценарист фільму Гаспар Ное вклав у репліку головного героя кіноісторії, режисера-початківця: “Я хочу зняти фільм, який складатиметься з крові, сперми і сліз, адже з цього і складається життя”. Зі слів Ное, він давно мріяв створити фільм про любовні стосунки молодої пари – максимально відвертий у психологічному та фізіологічному плані. Так і з’явилося кіно про стосунки хлопця, дівчини і… ще однієї дівчини. В ньому любов поза добром і злом. Любов – це генетична потреба, дар і прокляття, втрата і набуття себе, це найпрекрасніше і найжахливіше в нашому житті. Любов – це переплетення душ і з’єднання тіл.

Режисер цієї комедійної мелодрами Роб Райнер усю свою кар’єру присвятив створенню мелодрам і комедій. Тож не дивно, що й це його творіння не залишає глядачів байдужими. 

Головний герой фільму – холоднокровний та егоїстичний агент з продажу нерухомості. Він знає відповіді на будь-які питання, його нічим не здивуєш і не розчулиш. І з таким його норовом вже змирилося оточення. Але все змінюється миттєво, коли його син залишає на піклування рішучому дідусеві юну доньку, про існування якої старий навіть не здогадувався. 

На допомогу невмілому дідусеві приходить чарівна сусідка. Спільні спроби знайти підхід до невгамовної дитини зблизять героїв та відкриють не відомий їм до цього світ.

Дебютна повнометражна робота режисера Дмитра Мойсеєва вражає красою – героїв, пейзажів, мови і почуттів. Фестивальна прем’єра фільму відбулась у конкурсній програмі МКФ “Молодість”. Перед, тим як вийти в український прокат, це кіно демонстрували на міжнародних фестивалях в Італії, Польщі, США та Вірменії.

Холодне сонце, вітер, море, риба… Дві подруги, Марта і Люба, втікаючи від метушні великого міста, оселились на березі моря якнайдалі від людей. Із Любою – її щаслива родина: добрий дивакуватий чоловік та восьмирічний син. У Марти – невдалий досвід у шлюбі, успіхи в рибальстві, піаніно та самотність. Разом вони влаштовують домашні вистави, читають вірші та слухають музику. Проте Марті не вистачає справжнього тепла. Так у її житті з’являється Іван, письменник-невдаха, якому належить вирішити, чи вартий він сильних почуттів та чи зможе ще покохати. Фільм “Такі красиві люди” схожий на японське хоку, що простими засобами передає сутність людського існування та яскравість почуттів.

Це екранізація однойменного роману Френсіса-Скотта Фіцджеральда. У ній режисерові Базу Лурманну вдалося майстерно відобразити атмосферу 20-их років ХХ століття, салони та бомонд з усіма їхніми вечірками, бенкетами, танцями і ріками шампанського. Роль загадкового багатія Гетсбі зіграв Леонардо ді Капріо, його друга Ніка Керравея – Тобі Магвайр, а красуню Дейзі – Кері Малліган. Кінострічка стала фільмом-відкриттям 66-го Каннського кінофестивалю.

Про загадкового Джея Гетсбі практично нічого не було відомо. Люди знали лиш те, що цей чоловік нечасто з’являвся на публіці і був дуже багатий. Оселившись біля особняка таємничого багатія, Нік Керравей з часом все більше і більше починає цікавитися цією загадковою особистістю. Розкриваючи по крихтах минуле й сьогодення мільйонера, він пише про нього неймовірну історію, центром якої стає кохання.

Зняти свою версію “Великого Гетсбі” Баз Лурманн вирішив ще в 2004 році під час подорожі транссибірським експресом з Пекіна до Парижа, прослухавши аудіокнигу Фіцджеральда. На той час продюсери Дуглас Вік та Люсі Фішер вже протягом двох років намагалися здобути права на екранізацію цього роману. Лурманн запропонував об’єднати зусилля, і їм зрештою вдалося досягти своєї мети. Попередньо знімати фільм планували у Нью-Йорку, але потім усі зйомки звершили у Австралії.