Фільм Тома Хупера розповідає історію данського художника Ейнара Вегенера, який одним із перших у довоєнній  Європі пішов на операцію зі зміни статі. Виконавці головних ролей, Едді Редмейн та Алісія Вікандер, номіновані на премію “Оскар”. Окрім того, фільм претендує на нагороду Американської кіноакадемії у категоріях краща робота художника-постановника і краща робота художника костюмів.

Дія розгортається в Копенгагені у 1920-их роках. Голов­ні герої – Ейнар і Герда, молоде подружжя художників, які поки що не можуть похвалитися особливими творчими досягненнями чи популярністю, але сповнені ентузіазму, закохані в мистецтво і, видається, щасливі разом. Сімейну гармонію скріплює спільність інтересів і готовність до експериментів – на полотні і на подружньому ложі. 

Та одного разу Герда просить свого чоловіка позувати для неї… у ролі жінки: вона поспішає закінчити картину, а натурниця в останній момент скасовує зустріч. Спершу збентежений Ейнар приміряє панчохи… Згодом, задля жарту, переодягається в жінку – так з’являється Лілі, яка за легендою, вигаданою для друзів, є двоюрідною сестрою Ейнара. Та художник швидко долає збентеження і входить у смак: позує в жіночому вбранні і приймає манірні пози для полотен Герди.  Ба більше, саме ці портрети викликають зацікавлення в організаторів виставок – і до художниці приходить успіх… Тільки ж якою ціною! З жахом Герда усвідомлює, що Лілі все частіше опановує свідомість Ейнара, йому стає щораз важче повертатися до своїх чоловічих обов’язків. Фахівці тільки розводять руками, розмірковуючи про гомосексуалізм і шизофренію... А Ейнар з подивом для себе самого розуміє, що Лілі завжди жила в ньому і рано чи пізно заявила б про свої права на існування.

Мелодрама  створена за мотивами однойменного оповідання з книги 1968 року “Ідеальні жоржини” голландського письменника Белькампо. Режисерське крісло зайняв Майк ван Дім, володар премії “Оскар” за кращий фільм іноземною мовою (“Характер”).

Головний герой фільму – мультимільйонер Джейкоб ван Зален (Йєрун ван Конінгсбругге). Він давно втратив інтерес до життя і хоче покінчити з ним. Але накласти на себе руки ніяк не вдається… Вийти із ситуації допоможе спеціальне агентство. Звертаючись туди, люди підписують контракт, згідно з яким їх уб’ють, позбавивши таким чином турбот, пов’язаних із самогубством. Вибираючи підходящу труну, в якій головний герой планує востаннє з’явитися на людях, Джейкоб знайомиться з чарівною Енн (Джорджина Вербаан). Вона не менш багата і так само, як він, втомилася від життя. Енн і Джейкоб закохуються. Тепер їм хочеться жити, але в агентстві не передбачене розірвання контрактів…

У головних ролях знялися Дрю Беррімор і Тоні Коллетт, зігравши двох подруг Міллі та Джесс, які приятелювали з дитинства і завжди всім ділилися: секретами, цукерками, модним одягом, жартами, бойфрендами. Тепер дівчата стали дорослими, у кожної своє життя – робота, сім’я і так далі. Втім вони, як і раніше, найкращі подруги. А як відомо, для всього, що здається вічним і непорушним, рано чи пізно настає час випробувань: в одної з дівчат діагностують рак, а інша в той час чекає дитини…

“Ми чимало сперечалися з режисером Кетрін Гардвік з приводу того, як передати все це без крику і зайвих сліз. Це справді дуже нелегкий сюжет. Ці дівчата, чи радше жінки, завжди були цілком відверті одна з одною, вони йдуть разом крізь роки, і їхня жіноча дружба така ж міцна та сильна, як саме життя і смерть”, – каже Дрю Беррімор.

“Ми з Кетрін провели чимало часу, блукаючи Лондоном і розмовляючи з людьми, які мали бажання поділитись із нами своїм життєвим досвідом. Отож, я дуже багато розмовляла з тими, що пройшли курс лікування від раку, з людьми, які зазнали домашніх знущань, а також із медиками. Ці розмови дуже сильно допомогли мені у роботі”, – додає Тoні Коллетт.

Це дивовижна історія про нестаріючу жінку від молодого режисера Лі Толанда Крігера. Серед претенденток на головну роль були такі знані акторки, як Кетрін Гейгл (“Гола правда”, “Життя як воно є”) і Наталі Портман. Але творці фільму зупинили свій вибір на Блейк Лайвлі – американській моделі та актрисі, дружині Раяна Рейнольдса, зірці телесеріалу “Пліткарка”.

В центрі сюжету драми – життя молодої жінки на ім’я Адалін (Блейк Лайвлі). Вона народилася в 1908 році, подорослішала, вийшла заміж, привела на світ дочку і спокійно жила, допоки страшна автокатастрофа не розділила життя Адалін на “до” і “після”. Відновившись після травм, героїня виявила, що… перестала старіти. Через якийсь час цю особливість вже неможливо було приховувати, тому жінка вирішила поїхати геть та розірвати з рідними всі стосунки. Довге життя, позбавлене можливості старіти поряд із коханими людьми, щораз більше обтяжує героїню.

Цей біографічний фільм вийшов на великі екрани завдяки сценаристу Ентоні МакКартенові, який адаптував мемуари Джейн Хокінг (книгу “Подорож в нескінченність: моє життя зі Стівеном”) і домігся її згоди на постановку. Виконавець головної ролі Едді Редмейн під час підготовки до зйомок звертався по допомогу до хореографів і медиків, а також особисто спілкувався з людьми, які страждають від тієї ж недуги, що й Хокінг. Результат копіткої роботи – п’ять номінацій на премію “Оскар” за найкращий фільм, найкращу чоловічу роль, найкращу жіночу роль, найкращу музику до фільму і найкращий адаптований сценарій. І одна з них стала переможною – за кращу чоловічу роль нагородили “Оскаром” саме Едді Редмейна. До слова, цього року він також висувається в цій номінації за роль Ейнара Вегенера у фільмі “Дівчина з Данії”.

Юний Стівен Хокінг стоїть на порозі найбільших відкриттів у астрофізиці, він щойно почав писати докторську дисертацію. Життя молодого вченого руйнує діагноз, згідно з яким Стівену залишилося жити не більше двох років. Джейн Вайлд (Фелісіті Джонс), закохана в Стівена, не тільки допомагає йому прийняти удар, але й вселяє у нього надію на те, що все подальше життя вони проживуть максимально повноцінно. Життя подружжя Хокінгів – це доказ того, що любов допомагає здолати будь-які перешкоди.

Комедійна мелодрама, яка зібрала під своїми знаменами оскароносних Роберта Де Ніро і Енн Гетевей. На стадії планування фільму головна жіноча роль могла дістатися Тіні Фей або Різ Візерспун. Замість Де Ніро у ньому міг знятися Майкл Кейн (“Інтерстеллар”). Як і в більшості своїх фільмів, Ненсі Майєрс (“Чого хочуть жінки”, “Любов за правилами і без”) виступила як режисер, сценарист і продюсер. Зйомки кінострічки відбувалися влітку 2014 року в Нью-Йорку.

Головний герой фільму – вдівець Бен Вітакер (Роберт Де Ніро). У свої 70 він не збирається байдикувати на пенсії, тому наважується вийти на роботу, щоби опанувати нову для себе сферу: влаштовується стажером у інтернет-видавництво, присвячене питанням моди. Його безпосередній начальник – цілеспрямована Джулс Остін (Енн Гетевей). Але тільки на перший погляд ця молода жінка – самодостатній керівник, що знає відповіді на всі питання. Напевно дечого зможе навчити її й Бен...