10 комедій, які не залишать вас байдужими
Віднині “Пошта” розпочинає серію матеріалів про цікаве кіно. У першому з них ми розповімо про десять комедійних фільмів, які викличуть у вас усмішку і покращать настрій
“Шпигунка” (США), 2015 рік
Кримінальна комедія Пола Фіга “Шпигунка” розповідає про дебют рядової працівниці ЦРУ. За 36 років у кіноіндустрії він встиг знятися в 33 фільмах, а останнім часом особливо захопився режисурою (“Дівич-вечір у Вегасі”, “Озброєні та небезпечні”).
Головна героїня комедії – Сьюзан Купер (Мелісса МакКарті). Все своє життя вона була сірою мишею, її ніхто не помічав, а якщо й помічав, то не сприймав серйозно. Колись жінка працювала у школі, але там було неймовірно нудно. Тому Сьюзан вирішила піти працювати... в ЦРУ. Але й тут її життя не стало різноманітнішим. За щасливим збігом обставин на спецзавдання потрібно відправити агента, який ніколи до цього не брав участі у виконанні таємних завдань. Тож начальниці ЦРУ (Ніа Лонг) не знайти кращого виконавця цієї місії, аніж Сьюзан.
“Готель “Гранд Будапешт” (США – Німеччина), 2014 рік
Місце дії цієї детективної комедії Веса Андерсона – готель “Гранд Будапешт” у вигаданій східноєвропейській країні Зубрівці. В ньому зупиняються лише заможні люди. А деякі з них приїздять сюди виключно заради спілкування з консьєржами. Багата та впливова мадам Д. ось уже 19 років приятелює з консьєржем месьє Густавом. Після смерті вона заповідає йому цінну картину. І це чудово, на думку самого Густава. Ось тільки корисливий син покійної звинувачує консьєржа у вбивстві матері… Аби залишити картину собі, Густав вирішує тікати. Допоможе йому в цьому учень Зеро Мустафа зі своєю коханою Агатою.
“Божевільне весілля” (Франція), 2014 рік
Головні герої кінофільму Філіпа де Шоврона – Клод і Марі Верней. Це добропорядне буржуазне французьке подружжя, батьки чотирьох дочок-красунь, якими можна пишатися. Зазвичай у таких сім’ях переймаються тим, як би вдало видати своїх дітей заміж, аби ті раптом не засиділися в дівках. У родини Верней такої проблеми нема: доньки знаходять своє щастя, але з кожним новим зятем месьє Клод Верней і його дружина Марі тільки хапаються за голову... Перша вийшла за китайця, друга – за араба, а чоловіком третьої став єврей. Багатонаціональна сім’я і... жодного католика! Уся надія на четверту. Але й тут сюрприз: на вечері з майбутнім зятем родина Верней дізнається, що він… афроамериканець.
Сюжет фільму режисер і сценарист “Божевільного весілля” вигадав після того, як побачив статистику одружень у Франції. Виявляється, на батьківщині автора ідеї комедії відсоток змішаних весіль становить близько 20-ти! У інших країнах ця цифра – всього-на-всього три відсотки. Прототипом Марі стала матір режисера – вчителька недільної школи, яка належить до французів “старого гарту”.
“1+1” (Франція), 2011 рік
Олів’є Накаже і Еріку Толедано вдалося створити унікальну, дуже добру і життєствердну кінороботу – “1+1”. Головними її героями є багатий аристократ Філіп і молодик Дрісс, який щойно вийшов із в’язниці. Цей фільм заснований на реальних подіях – історія незвичайної дружби двох абсолютно не схожих один на одного чоловіків.
Філіп став інвалідом після того, як розбився на параплані. Тепер він шукає собі помічника, який має його доглядати. А одному з кандидатів на цю роботу – Дріссові працювати зовсім не хочеться. Чоловік робить усе для того, аби отримати письмову відмову і спокійно жити на допомогу з безробіття. Проте несподівано саме його аристократ бере на роботу. І як виявляється згодом, робить правильний вибір! Незважаючи на те, що Філіп прикутий до інвалідного крісла, Дріссу вдається привнести у розмірене життя багатія дух пригод.
“Шеф” (Франція – Іспанія), 2012 рік
Це зразкова французько-іспанська комедія, яка розповідає про тонкощі елітарної кухні. Головний її герой – Александр Лагард (у цій ролі знявся знаменитий Жан Рено) є відомим шеф-кухарем прославленого паризького ресторану. І саме зараз він перебуває у творчій кризі, тому шукає собі молодого та перспективного помічника, аби не тільки передати свої унікальні навички та знання, а й самому зрозуміти модні сучасні тенденції кулінарії. Бо якщо його ресторан втратить хоча б одну зірку – Лагард втратить свій бізнес! Проте команду шеф-кухаря поповнює новачок-самоучка і, що приховувати, невдаха Джекі Боннот, для якого Александр все життя був кумиром. Готує Джекі чудово, у нього багато ідей, але він не має практики і жодних професійних знань. А ще молодий кухар неймовірно впертий. Саме ця впертість, а також фантазія та інтуїція роблять дива перевтілення, а традиційні елітні ресторани – унікальними.
“Пінгвіни містера Поппера” (США), 2011 рік
Сімейна комедія Марка Вотерса “Пінгвіни містера Поппера” – це екранізація однойменної книги Річарда і Флоренс Атуотерів. Цей твір входить до програми читання початкових класів шкіл США. У фільмі, на відміну від книги, від сюжету залишили тільки прізвище головного героя і факт його спільного життя з пінгвінами.
Головний кіногерой “Пінгвінів містера Поппера”, роль якого виконує талановитий Джим Керрі – успішний бізнесмен. Він отримує у спадок шістьох пінгвінів і... буквально не може жити без них. Чоловік дуже швидко закидає роботу. Чудові апартаменти, у яких мешкає, перетворюються на засніжену обитель, а їх власника ледь не запроторюють до в’язниці. Та чи варто шкодувати про це, якщо взамін містерові Попперу відкривається незвичайний і разом з тим такий справжній світ?
“Митниця дає добро” (Франція – Бельгія), 2010 рік
Це кіноісторія про двох невдах-митників – француза і бельгійця. Не відчуваючи особливої приязні один до одного, вони змушені стати напарниками і взяти участь у ризикованій операції.
Бельгієць Рубен Вандеворде (роль якого виконує Бенуа Пульворде) працює митником на французькому кордоні. Там через його постійні присікання до “жабоїдів” утворюються кілометрові затори. Ночами Вандеворде переносить прикордонні стовпи на кілька метрів у глиб французької території. Патріот із жахом очікує 1 січня 1993 року – саме тоді, згідно з Шенгенською угодою, відкриють кордон, і орди французьких загарбників посунуть у його країну. Через свою франкофобію Вандеворде здобув погану славу в колег з обох боків кордону. Але французькому митнику Матіасу Дюкателю, якого зіграв знаний комедійний актор Дені Бун, конче необхідно заручитися підтримкою бельгійця. А все тому, що він уже рік таємно зустрічається з сестрою Рубена Луїзою, яку родичі готові віддати тільки за бельгійця. Тож Матіас сам напрошується в напарники до Вандеворде у щойно створений мобільний загін франко-бельгійської митниці. Прикордонникам на древній автівці “Рено 4” доведеться протистояти місцевому наркодилерові Дювалю.
“Встигнути до...” (США), 2010 рік
Шалена кінокомедія Тодда Філліпса створила прекрасний дует акторів – Роберта Дауні-молодшого і Зака Галіфіанакіса. Дружина керівника великого підприємства з Лос-Анджелеса, роль якого у фільмі грає Дауні, ось-ось народить їх першу дитину. Але майбутній батько Пітер Хаймен не встигає додому до її появи на світ... Єдиний шанс приїхати вчасно – це скласти компанію честолюбному зануді акторові Ітану Тремблеєму. Героя чекає не просто випробування дорогою і часом, але й перевірка на міцність його нервів супутником, який не проти повеселитися і вивести із себе майбутнього батька.
Варто наголосити, що “Встигнути до...” – це другий спільний фільм Роберта Дауні-молодшого і Мішель Монаган (першою роботою була чорна комедія “Поцілунок навиліт”). Дауні-молодший і Джеймі Фокс, яка також задіяна у фільмі, знімалися в головних ролях у кінострічці “Соліст”.
“Завжди кажи “так” (США), 2008 рік
Ця кінострічка Пейтона Ріда знята за мотивами автобіографічної книги “Завжди кажи “так” британського письменника, продюсера і журналіста Денні Воллеса, який півроку відповідав лише “так”.
Головний герой фільму – Карл Аллен (Джим Керрі), банківський працівник. З-поміж усіх розваг великого міста він обирає для себе перегляд фільмів на DVD, взятих у прокаті. “300 спартанців” чи “Трансформери” – ось дилема, що постає перед ним ледь не щодня. Натомість питання, йти чи не йти на вечірку з нагоди заручин кращого друга, не викликає в головного героя роздумів: звичайно ж, ні.
Приблизно так Карл і живе доти, доки доля не закидає його на програму психологічної самодопомоги. Найважливіший і єдиний її принцип – на всі пропозиції в житті треба завжди відповідати “так”. Навіть на прохання бомжа підвезти його, позичити мобільник, кілька доларів... – ні, краще увесь вміст гаманця. Завдяки новій ролі слова “так” у житті Карл піде на курси корейської, почне грати на гітарі, веселитися на вечірках, влаштовувати бійки у барах, слухати незвичну для себе музику, купить нове ліжко, поговорить з мормонами – одне слово, дозволить собі те, від чого раніше відмовлявся.
“Лашкаво прошимо” (Франція), 2008 рік
Саме кінокомедія “Лашкаво прошимо” принесла славу комедійному акторові Дені Буну. В цій кінороботі він не лише виконав одну з головних ролей, але й став її режисером.
Фільм починається з того, що Філіп Абрамс, начальник поштового відділення на півдні Франції у Салон-де-Прованс, робить все для того, щоб бути переведеним у Кассіс, райський куточок поблизу Марселя. Проте всі його старання і мрії зазнають краху, коли за дрібне службове порушення він отримує дисциплінарне переведення на два роки в Берг на півночі країни, біля Дюнкерка. Для людей із півдня Франції, північ – жах. Це полярний регіон, населений істотами, які говорять незрозумілою мовою. На свій подив, потрапивши до Берга, Філіп Абрамс виявляє, що це чарівне місце. Його зустрічає прекрасна робоча команда і гостинні люди, серед яких Абрамс знаходить нових друзів.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
