Щороку напередодні Різдва до Львова повертаються з різних країн світу, ніби птахи з вирію, його найталановитіші музиканти, які везуть у дарунок свої здобутки, напрацювання, сповнені мрії. Одним із таких дарів до свят стало нещодавнє виконання скрипкового концерту Йоганнеса Брамса студентом четвертого курсу Вищої школи музики в Кельні (клас Віктора Третьякова) Богданом Івасиком. 

Концерт для скрипки з оркестром ре­мажор (op. 77) в трьох частинах, написаний композитором у 1878 році, – справжня симфонія. Це один із найпопулярніших творів жанру, одне з найсвітліших і найгармонійніших творінь композитора, присвячене скрипалеві Йозефу Йоахиму – його першому виконавцеві.

Та серед публіки, яка завітала на концерт, були не лише поціновувачі класичної музики, а й шанувальники, які стежать за творчістю молодого талановитого скрипаля Богдана Івасика. Досконале володіння інструментом, надзвичайна сценічна енергетика, глибоке розуміння стилю твору – саме ці якості передав своєму учневі Віктор Третьяков (світова легенда скрипкового мистецтва). Виконання великих шедеврів у сучасному світі, вимальовування образів минулих століть потребує балансу між власним “Я” і первісним задумом автора. Молодому скрипалеві вдається уникнути надмірної сентиментальності та “оригінальності заради оригінальності”.

Богдан зрозумів стиль композитора, зумів віднайти в цьому “розкішному бренді” щось для себе, а ще більше – розкрити самого себе для публіки. Це виконання віддзеркалює усю концепцію твору – віват мистецтво!

То ніжні переливи нот, то бурхливі акорди Allegro non troppo змушують зануритися з головою в давно минулі часи. Насиченою і глибокою хвилею подається голов­на тема. Скрипаль солює злагоджено, суворо і натхненно. Слухаєш побічну тему, і уява одразу ж малює панну незвичайної краси. Adagio – ніби мелодія щастя: в думках з’являється банальне, але щире словосполучення. Тут найповніше розкривається талант скрипаля, звучать такі звуки, від яких завмирає і щемить серце. Особливо, святково звучить Allegro giocoso, ma non troppo vivace. Так грати може тільки натура сильна, яка не боїться бути сама собою. Це звуки життя.

Коли музика йде від серця, то здатна об’єднувати душі людей в одному почутті, в одному переживанні. Ось воно, найвище торжество мистецтва!