“Про що промовляє до мене музика?..” – цими словами починається вступне слово директора фестивалю Collegium Fest (зимовий сезон) Івана Остаповича. Здавалося б, нічого нового, такі фрази давно стали кліше в музикознавстві та описах концертів чи фестивалів. Але, як кажуть класики, немає нічого нового в цьому до болю знайомому світі. Ось і настав час молодому поколінню українських митців ставити собі це запитання і висловлювати його в публічний простір.

Хтось скаже: не час зараз на музику та фестивалі! Дозволимо собі не погодитись із таким вузьким історичним баченням. Поглянувши в минуле і відкинувши емоції, мисляча людина зрозуміє, що “не час” в принципі тривав майже завжди і сьогодення не є чимось унікальним у цьому. Навпаки, стабільне та розмірене життя неминуче вело до застою, регресу і деградації. 

“Природа нашої епохи – це неоднорідність і невизначеність. Нашу епоху поглинула плинність. І те, що інші покоління вірили у щось стале й тривке, насправді виявилось плинним…” – так писав  ще на початку минулого століття німецький  письменник Гуго фон Гофмансталь. Так відчували світ понад сто років тому! А як близько до нас звучить ця фраза! Ста років ніби й не було…

Цього разу з 10 по 26 грудня спільнота Collegium Musicum вирішила об’єднати друзів задля спільного музикування у трьох локаціях Львова: театральному центрі “Слово і голос”, храмі святого Лазаря та Львівській обласній філармонії. Як зазначає мистецький куратор фестивалю Тарас Демко, на їхні концерти “хтось їде здалека, хтось летить, а хтось пішки приходить”. Серед учасників акцій  – Золтан Алмаші (композитор, віолончель), Петро Тітяєв (скрипка), Анастасія Бойко (фортепіано), Альона Декуша та Вероніка Александрова (фортепіано) й інші. Олександр Сушинський модеруватиме вечір електроакустики. Буде на цьому фестивалі й особ­ливий гість – із Сінгапуру прилетить скрипаль Орест Смовж, який зіграє у Львівській філармонії 19 грудня разом із піаністом Дмитром Чоні. А ще для вас виступлять Поліна Сасько, яка зараз навчається у Австрії, та добре відомий львів’янам Назар Федюк.

Ключовим акцентом фестивалю є те, що на кожному концерті звучатимуть твори сучасних українських композиторів. Не тих, які вже давно відомі й нагороджені усіма можливими державними преміями, а з молодшого покоління, чиї твори виконують відносно рідше. “Це єдиний відомий мені випадок в Україні. Бувають фестивалі сучасної музики, бувають несучасної, – а тут разом, тобто українська сучасна музика постійно в контексті інших епох і країн, гармонійно поєднана у формі речиталю. Це обов’язкова умова, яку ми ставимо всім учасникам, – каже художній керівник фестивалю Орест Смовж. – Ідея виникла, коли ми почули про фестиваль у Данії, де місцевий оркестр запрошує найвідоміших диригентів диригувати будь-яку програму, у яку була б включена одна із шести симфоній їхнього класика Карла Нільсена. В результаті кожного року данське культурне середовище отримує інтерпретацію власної класики від найважливіших музикантів сучасності. Наша мета трохи інша – знайомити з новим. Слухачі на концертах, а музиканти в процесі підготовки більше дізнаються про українську музику і налагоджують контакти із живими композиторами, чого так не вистачає у повсякденні”.