У німецькій столиці триває 59-й кінофестиваль. Для україн­ського глядача, звичайно, топ-подією форуму стала участь української короткометражки Мирослава Слабошпицького "Діагноз" у конкурсі.

Холоднокровно

Перегляд тривав при переповненому залі і, на відміну від конкурсу повного метра в Берлінале Паласт, тут не було ані червоної доріжки, ані суконь от кутюр, ані інших гламурних атрибутів. Проте було людно, людяно та невимушено.

Зрештою, для жорсткої стрічки про юних київських наркоманів гламур - не найкраще тло. А от робоча атмосфера, у якій відбувався перегляд, пасувала для цього якнайкраще. 

"Діагноз" Мирослава Слабошпицького розповідає про молодих наркоманів. Дівчина Таня потрапляє до пологового будинку, де з'ясовується, що вона - ВІЛ-інфікована, як і її новонароджений син. Батько дитини, також наркоман, вирішує позбутися немовляти, відключивши його від апарата штучного дихання. Проте в останній момент не наважується... Але гепі-енду годі чекати. Тим більше, що жахливі події знято холоднокровно, а герої вражають не стільки жорсто­кістю, скільки байдужістю. Навіть перед переглядом глядачів попередили: людям, хворим на психічні розлади та епі­лепсію, краще залишити зал. Таких, на щастя, не було.

Проте реакцію стрічка викликала неоднозначну. Так, знаменитий російський кіно­критик Діляра Тасбулатова вважає, що тема справді існує, проте у фільмі використана кон'юнктурно: "Чому обирати саме її із цілого спектра дійсності? Справа не в тому, що існують заборонені теми, та чомусь я відчуваю саме тут "запах" кон'юнктури. З іншого боку, приємно і почесно, що Україна бере участь у конкурсі короткометражок, тому що мені здається, що країни, де кіновиробництво розвинене ще слабо, неодмінно повинні репрезентувати свою продукцію. У цілому це дуже позитивний момент, що українська стрічка є в конкурсі на великому міжнародному кінофестивалі".

На жаль, українське кіно розвивається таким чином, що навіть ті фільми, які отримали відзнаки на фестивалях, не залежно від провалу чи тріумфу, просто щезають в українському кінопросторі. З цим погодився і режисер фільму Мирослав Слабошпицький, який після показу наголосив, що в Україні досі не прийнято говорити про гострі соціальні проблеми мовою кіно. Він зняв свою стрічку в документальній манері. Дружина режисера і продюсер стрічки Олена Слабошпицька зізнається, що й досі не може спокійно дивитися на екран. Змагатиметься стрічка Мирослава Слабошпицького із десятьма картинами різних країн та різної проблематики, а журі конкурсу короткого метра, в якому працюють режисери із Філіппін, Німеччини та Косово, повідомить про своє рішення вже сьогодні пізно ввечері.

Уроки французької

А тим часом конкурсна програма триває. Уже показали свої фільми два видатних французьких режисери різних поколінь: Франсуа Озон та Бертран Таверньє.

Стрічка Озона "Рікі" викликала у глядачів і сміх, і страх, і смуток. Її сюжет поєднує реальність і сон так, що важко відрізнити, де закінчується одне і починається інше. Самотня мати (Александра Ламі) виховує доньку і важко працює на фабриці. Одного дня вона зустрічає Пако (Серхі Лопес), закохується  у нього і народжує дитину. А через певний час в дитини починають рости... крила.

До слова, натуралістичність їх проростання різко знизили продаж смажених курячих крилець у найближчому до фестивального палацу і популярного серед фестивальної публіки ресторані. Низка сумних та кумедних пригод не творить особливого кінематографічного дива, проте майстерність та винахідливість Озона - вже диво. Тим більше, що створюється враження: режисер вирішив знімати кожен наступний фільм зовсім не так, як попередній. І це йому вдається. Після блискучої іронічної стилізації в "Ангелі" він творить родинну драму, доводячи її до повного абсурду.

Ветеран французького кіно Бертран Таверньє стрічку "В електричному тумані" знімає на американському ґрунті та із Томмі Лі Джонсом у головній ролі. Його герой - поліцейський - розслідує справу про вбивства повій. А водночас знаходить труп негра, вбитого сорок років тому, возиться із вічно п'яною кінозіркою, захищає родину та зустрічається із власним, давно померлим дідусем - солдатом армії конфедератів. Звичайно, для того, щоб ув'язати це так, щоб усе не виглядало ідіотизмом, Таверньє знадобилося немало його майстерності та досвіду, об'єднаних із майстер­ністю та досвідом Томмі Лі Джонса. Вийшла міцна, добре зібрана докупи картина, яка, утім, не залишає довгого післясмаку.

Схожим є і доробок іншого французького кінокласика - Клода Шаброля. Один із засновників французької "нової хвилі" приїхав до Берліна, щоб отримати почесну нагороду за внесок у кінематограф. Його картина "Белламі", показана поза конкурсом, також розповідає про приватне розслідування немолодого поліцейського, якого зіграв Жерар Депардьє. І знову - бездоганна акторська та режисерська майстерність, міцна робота і жодного прориву.

Позакласне читання

Також поза конкурсом показали й одну із найбільш обговорюваних у цьому сезоні картин - "Читця" Стівена Долдрі. Свого часу його "Години" принесли "Оскара" Ніколь Кідман. Нова стрічка вже поставила на поличку Кейт Вінслет "Золотий глобус", і, так виглядає, актрисі треба підшуковувати місце й для "золотого дядечка".

Глибоко трагічна історія кохання тридцятип'ятирічної жінки Ханни (Кейт Вінслет)  та п'ятнадцятирічного хлопчика (популярний у Німеччині молодий актор Давід Кросс) у повоєнній Німеччині руйнується тінями минулого. Не варто у цьому випадку особливо зупинятися на сюжеті, адже його злами та хитросплетіння - не останнє достоїнство стрічки, а її титулованість дає змогу сподіватися на прокат картини в Україні. Варто сказати, що фільм у Берліні прийняли доволі холодно. Але і його тема, і гра Вінслет, актриси, обдарування якої з роками набуває все нових барв, і вправність Долдрі, очевидно, пророкують стрічці успіх і в прокаті, і в оскарівських перегонах.

А в Берліні "Читець" зібрав наразі найзорянішу команду: Кейт Вінслет, яка підтвердила своє амплуа зірки, незараженої зірковою хворобою, Ральф Файнс, якого роль лорда Волдеморта перетворила із зірки артхауза у мегазірку, спілкувалися із пресою охоче та надзвичайно доброзичливо. Скандал, якого очікували саме у Німеччині у зв'язку із драстичню темою, так і не вибухнув. Перемогла любов. Передовсім до кіно.