– Дивно, що з часу легалізації УГКЦ ніхто не написав такої книжки. Кажу не про чорно-білі брошури стосовно того, як багато Шептицький робив і як він любив дітей. Радше маю на увазі книжку в повному розумінні слова, яка би привернула увагу людини, а не відштовхнула. Питала про таке видання дитячих письменників, просила, аби вони створили щось подібне, але нічого так і не вдалося. Чимало людей, які читали Шептицького і знають багато про нього, запитували в мене: “А як ти собі це уявляєш? Як це взагалі зробити?” Та якось так сталося. Виникла ідея зробити книжку за абетковим принципом. Звичайно, хтось один би її не зробив! Тут потрібно було, аби запрацювали одразу кілька голів. Ми сіли за круглий стіл і разом підібрали слова. Вони мали бути не суто релігійними. Нам радше йшлося про те, аби цією книжкою показати, в якій родині ріс Шептицький, хто були його брати і які між ними панували стосунки, як батьки поважали одне одного. Але в тексті все це ще й треба було передати максимально лаконічно, тож я працювала більше над інформаційним наповненням, а Оксана Думанська оформлювала ці відомості, аби вони були зрозумілими і доступними для дітей. Та найважливішим у цьому виданні є навіть не тексти, а те, що “Аґрафка” зуміла своїми ілюстраціями підсилити їх! Романі Романишин і Андрієві Лесіву вдалося зрозуміти Андрея Шептицького, тож саме завдяки цьому їх малюнки збагачують досить простий і лаконічний текст видання. Наприклад, Митрополит був дуже високого росту – 2 метри 8 сантиметрів. Як можна було це показати? Художники біля малюнка Шептицького зобразили драбинку з позначкою 2,08 метра, а біля нього – монахів невисокого зросту. У цьому малюнку йдеться навіть не стільки про зріст Митрополита, як про його величність. Більшості людей до Шептицького дуже далеко: до його інтелекту, порядності, світобачення, розуміння світу, любові до людей і до Бога. Тобто ці ілюстрації можна сприймати і трактувати по-різному. Книга розрахована на дітей від шести років. Мені йшлося про те, щоби дорослі – батьки або дідусі чи бабусі – могли прочитати і пояснити дитині сам текст. А от уже зображення малюк у вигляді гри зможе пояснювати сам, як їх розуміє. Тішить, що нам справді вдалося створити цю книжечку “Від А до Я”, просто і зрозуміло показати, в якому світі жив Шептицький, про що він думав, чому займався меценатством і створив музей у Львові. Але це лише початок! Бо про Митрополита Андрея ще писати й писати та малювати й малювати книжки, тільки було б бажання. Основне – аби була ідея і прагнення її реалізувати! Я це побачила з цієї книги: не маючи грошей, прийшла у “Видавництво Старого Лева”, обговорила з ним ідею – і за неї одразу ж вхопилися. Тож тепер можу сказати: мрійте, бо мрії таки здійснюються!

– Працюючи над книгою про відому історичну особу, намагаємося якомога відповідальніше підготуватись і ширше дослідити всі питання, пов’язані з життям і діяльністю цієї людини. Коли ми готувалися до роботи над книгою “Шептицький від А до Я”, то збирали різні відомості з біографії Митрополита Андрея, працювали з архівними матеріалами, досліджували навіть на перший погляд незначні моменти на кшталт кількість дірочок на підкові з родинного герба Шептицьких, читали спогади Софії Шептицької про побут і життя їх родини, відтворювали модні тенденції тих років в ілюстраціях, аби якомога точніше відчути атмосферу епохи і по-справжньому зануритися в неї. Ми помандрували до місць, пов’язаних із постаттю Шептицького, зокрема до села Прилбичі, де був його родинний маєток і збереглась усипальня родини Шептицьких, до села Вишня, де зберігся маєток Фредрів і звідки походила мати Митрополита Софія, до Добромиля в монастир св. Онуфрія, де Роман Шептицький одягнув монашу рясу й отримав ім’я Андрей. Коли ми обмірковували майбутню візуальну концепцію книги, передусім хотіли наголосити, що велика людина починається з дитинства і з родини. Саме ці два ключі стали визначальними в книзі. Особливе місце в ній займають діти, часто візуальна розповідь ведеться нібито з погляду малих братів Шептицьких. У інших випадках вони самі є героями ілюстрацій. У візуальній мові книги ми опиралися на стилістику української ікони та періодики Галичини першої половині ХХ ст., тож використали багато класичних іконописних мотивів у трактуванні композицій. Запозичили також більшість кольорів із палітри ікон. Ще одним з численних візуальних мотивів, які пронизують книгу, є суниці. Відомо, що Митрополит дуже полюбляв ласувати ними, як і його мама Софія, тож у книзі вони трапляються декілька разів у різних ілюстраціях. Митрополит Андрей був Велетом і Велетнем, і цей проект є своєрідною драбинкою для читача, аби піднятися на декілька сходинок та познайомитися з багатогранною та відкритою особою Шептицького.