Днями в рамках конкурсу кінопроектів від мистецької формації Wiz-Art відбулося публічне представлення – пітчинг – проектів ігрових короткометражних фільмів соціального спрямування. Тематику визначили актуальні для України питання примирення, соціальної інтеграції та постконфліктного діалогу. 

Усього надійшло 45 заявок кінопроектів. За результатами першого відбору у другий тур потрапили 15 проектів. У конкурсі взяли участь в основному молоді сценаристи і режисери з Києва та Львова. Конкурсанти представили проекти про АТО, ціну миру і жертву кожного, вимушене переселення й “нове життя”. За результатами пітчингу журі обрало трьох переможців: Андрія Бондаренка та його “Зустріч”, Катерину Горностай і  її “Згущівку”, а також  Тараса Дроня з проектом “Там, де сходить сонце”.

Проекти-переможці отримають повне або часткове фінансування на кіновиробництво. Суму щодо кожного проекту визначатимуть окремо, і вона складатиме не менше 25 тис. грн на один фільм. Обов’язкова умова для конкурсантів – зйомки їхніх фільмів мають відбуватись у Львові чи Львівській області з частковим залученням місцевих кінопрофесіоналів і волонтерів. Організатори виступлять (спів)продюсерами трьох проектів-фіналістів. Готові короткометражні фільми автори представлять на початку грудня. 

До складу журі увійшли Катерина Сліпченко, Остап Костюк і Дмитро Сухолиткий-Собчук. Катерина Сліпченко – кінокритик і мистецтвознавець, автор текстів для Zaxid.net і “Дзеркала тижня”, а також незмінна оглядачка Каннського кінофестивалю. Остап Костюк – режисер документальної стрічки “Жива ватра”, що здобула спеціальну нагороду журі на канадському фестивалі Hot Docs  у номінації “Світова повнометражна документалістика”. Дмитро Сухолиткий-Собчук – режисер і сценарист, автор низки короткометражних фільмів та повнометражної документальної стрічки “Красна Маланка”, а також засновник сценарної платформи Terrarium.

Катерина Сліпченко прокоментувала публічне представлення кінопроектів: “Передусім бачу спільну проблему для всього українського кіно, що тягнеться з пітчингу в пітчинг і наразі ніяк не вирішується. Мова про  акторську гру. Акторська майстерність – одна з основних складових фільму, однак молоді режисери трактують її як щось другорядне. Друге – питання української мови, яка дуже часто у фільмі звучить неприродно, що теж чомусь вважається маловажним. А коли дивимося готовий фільм, це ж перше, що ріже вухо, або навпаки. Українська як колись звучала неприродно, так, як не дивно, і досі”.

 “Виявляється, в останній момент подали найбільше заявок. На щастя, уже є з чого вибрати. Дивна річ: усі нарікають на відсутність коштів, а коли з’являється можливість фінансування – раптом замало ідей. Проблема і в тому, що люди не готові знімати. Навіть на пітчингу бачимо проекти, що не готові до зйомки. Дуже часто нам показують сценарій, локації, до вибору інтер’єри і дизайн одягу, але в режисерів нема акторів. А слабке місце українського кіно саме в театральності акторів, відсутності органіки в їхній грі. Чомусь конкурсанти роблять ставку на якісь візуальні речі, а не на життя в кадрі. А позитивне: є принаймні п’ять прекрасних сценаріїв для короткого метру, а також люди, які мають досвід і можуть це зняти”, – зазначив Остап Костюк.

Дмитро Сухолиткий-Собчук розповів про свої враження після пітчингу: “Є багато цікавих ідей. На мою думку, є два сценарії, які мінімальними засобами можуть розказати дуже хорошу історію певного переосмислення нашого сьогоднішнього контексту. Хтось із конкурсантів має досвід і команду, але історія не оригінальна, треба її правити. А хтось абсолютно не готовий, проте історія блискуча. Пітчинг для мене змінив відсотків 20 вражень від поданих кінопроектів, дав зрозуміти, хто більше в контексті професії, а хто – геть аматор, який не розуміє, про що говорить”.

Із повним переліком заявок, а також конкурсантів другого туру ви можете ознайомитись на офіційному сайті Wiz-Art.