Цього тижня в кінотеатрах Львова можна переглянути десять найрізноманітніших за жанром фільмів Прем’єра буде лиш одна, зате дуже очікувана – мультик “Посіпаки”. Кумедні жовті чоловічки-міньйони стали улюбленцями малих і дорослих глядачів з першої ж появи на екранах. Тож не дивно, що про вихід мультфільму “Посіпаки”, головними героями якого вони стали, було заявлено за рік до прем’єри другої частини франшизи “Гидкий я”. Над ним працювали незмінні Кайл Балда і П’єр Соффін.
Виявляється, маленькі жовті поплічники існували з незапам’ятних часів. Виникли вони шляхом еволюції з найдрібніших одноклітинних організмів і тепер ні на крок не відступають від своєї місії. А полягає вона в тому, щоб прислуговувати найстрашнішим і підступним лиходіям. Якось через свою невгамовність, а може, й із необережності, міньйони знищили своїх повелителів – Тиранозавра Рекса, Чингізхана, а потім і Дракулу. Впавши в депресію від таких справ, малюки усамітнилися в Антарктиді, де жили довгі роки в бездіяльності, нікому не потрібні. І ось троє спритних хлопців – Кевін, Стюарт і Боб – вирушають на пошуки нового лиходія, який би був гідний того, аби йому прислуговувати. І така людина знаходиться – амбітна Скарлетт Оверкілл.
Фантастичний бойовик “Термінатор Генезис” є перезапуском легендарної історії про війну людей і машин. Творці нової версії бойовика запросили автора ідеї, сценариста і режисера перших двох фільмів Джеймса Кемерона долучитися до роботи. Умовою співпраці стало повернення Арнольда Шварценеггера до ролі Т-800. Згідно із задумом, тіло в термінатора органічне і старіє. Молодого Т-800 зіграє відомий бодибілдер Аарон В. Вільямсон. Режисером нової картини є Алан Тейлор (“Тор 2: царство темряви”).
В кіноісторії “Термінатор Генезис” йдеться про війну між людьми і машинами, яка аж надто затягнулася. Лідер спротиву Джон Коннор (Джейсон Кларк) відправляє в минуле Кайла (Джай Кортні), щоби він врятував його матір від знищення термінатором. Успіх такого стрибка в часі під великим питанням, оскільки Скайнет вирішує завдати людям удару і в минулому, і в майбутньому.
Зйомки фільму розпочали в квітні 2014 року. Творча група провела на майданчику 106 днів. “Термінатор Генезис” став першим у майбутній трилогії. Наступні дві прем’єри заплановані на 2017 і 2018 роки.
Комедія “Супер Майк ХХL” – це сиквел фільму “Супер Майк” 2012 року. Фільм частково заснований на реальних подіях і описує життя виконавця головної ролі Ченнінга Татума, який у 19 років заробляв на життя танцями в стриптиз-клубі. Перший фільм заробив у прокаті понад 160 млн дол. При бюджеті 7 млн дол. над сиквелом працювала та ж команда кінематографістів, що й над першим фільмом, проте багато хто змінив свою роль. Режисер фільму 2012 року Стівен Содерберг зайняв місце оператора і монтажера, сам Татум став продюсером і співавтором сценарію. Режисерське крісло дісталося Грегорі Джейкобсу, який брав участь у написанні сценарію до першого фільму.Зйомки фільму розпочали в квітні 2014 року. Творча група провела на майданчику 106 днів. “Термінатор Генезис” став першим у майбутній трилогії. Наступні дві прем’єри заплановані на 2017 і 2018 роки.
Головний герой кінострічки Майкл (Ченнінг Татум), відомий як Супер Майк, полишив роботу стриптизера на піку кар’єри три роки тому. Тепер він живе звичним життям і не має наміру повертатися на сцену. Клуб, у якому виступав Майкл, на межі закриття. Щоби підтримати своїх колишніх колег, герой їде через півкраїни і дорогою зустрічає давніх знайомих.
Фільм “Подалі від шаленої юрми” режисера Томаса Вінтерберга став четвертою за ліком кіноверсією історії, описаної Томасом Гарді в однойменному романі. Книгу видали в 1874 році, і вона здобула величезний успіх у читачів. Першу екранізацію роману здійснили в 1915 році. Існують балет, мюзикл, опера і театральні постановки за його мотивами. Події фільму “Подалі від шаленої юрми” розгортаються в другій половині ХІХ століття. Гордовита й незалежна власниця ферми з вирощування овець Еверден (Керрі Малліган) спілкується з трьома абсолютно різними чоловіками. Освідчення бідного, але щирого пастуха Габріеля (Матіас Шонартс) вона відкидає, вважаючи його недоречним. Багатий холостяк Вільям (Майкл Шин) був би гідною партією і любить дівчину, але вона не має до нього почуттів. Молодий і пристрасний військовий Трой (Том Стеррідж) більше за інших привертає увагу героїні. Однак час розставляє нові пріоритети, і погляди дівчини на чоловіків сильно змінюються.
До слова, у фільмі звучить пісня, яку заспівали виконавці головних ролей Керрі Маліган і Майкл Шин.
До слова, у фільмі звучить пісня, яку заспівали виконавці головних ролей Керрі Маліган і Майкл Шин.
Комедія “Третій зайвий 2” – це сиквел успішної історії про плюшевого ведмедя, який ожив. Перший фільм зібрав у прокаті понад 500 млн дол., що в 10 разів перевищило бюджет кінострічки. Через два місяці після прем’єри творці оголосили про запуск продовження. Для Сета МакФарлейна, режисера і сценариста комедії, це другий досвід постановки фільмів. Успіху він досяг завдяки написанню сценаріїв до мультсеріалів “Гріффіни” і “Футурама”, а також озвучуванню популярних мультперсонажів. Іноді трапляється так, що дитячі мрії збуваються. Яскравий приклад цього – герой фільму “Третій зайвий 2” Джон Беннетт (Марк Волберг). Коли в дитинстві він захотів, щоб улюблений плюшевий ведмідь (Сет МакФарлейн) ожив – це було дуже мило і зворушливо. Але що робити з живою іграшкою, коли ти виріс! Якось Джон спробував розпочати стосунки з дівчиною, і ми пам’ятаємо, як це виглядало. Були успіхи з протилежною статтю і у ведмедя Теда. Але зупинятися на досягнутому друзі не збираються.
Окрім цього, в кінотеатрах Львова ви можете подивитися анімаційні фільми “Думками навиворіт” і “Пінгвінятко Пороро. Великі перегони”, фантастичний бойовик “Світ юрського періоду” і трилери “День вторгнення”, “Зачистка” та “Обличчя янгола”.
Центр візуальної культури та львівська Феміністична майстерня за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Києві у Львівському палаці мистецтв представили виставку “Материнство”“Материнство” пропонує феміністичний погляд на традиційну “функцію” жінки – народження і виховання дитини. Яким є досвід матері, прихований від публічності? Яких зусиль повинна докладати жінка задля становлення і розвитку нової людини і яка оцінка цих зусиль у суспільстві? Як тема материнства розкривається у творчості художниць попри те, що народження дитини часто змушує відсунути творчість на другий план? Що значить для кожної жінки потенційна можливість стати матір’ю? Ці та інші питання ставлять у своїх роботах художниці з України, Польщі, Росії, Молдови, Угорщини, Австрії та Швеції.
Подаючи аналіз ролі і становища жінки-матері в суспільстві, виставка показує материнство як важку тілесну та психічну працю, без якої не було б усіх нас. Діалог із матерями – це діалог з історією власного життя, вписаний у суспільний контекст, який заслуговує того, щоб бути озвученим публічно.
Роботи, представлені на виставці “Материнство”, створили Оксана Брюховецька, Марина Віннік, Анна Вітт, Ксенія Гнилицька, Маша Годованная, Алевтина Кахідзе, Аліна Клейтман, Йоанна Райковська, Емма Торсандер, Анна Фабріціус, Марта Фрей, Тетяна Фьодорова, Ельжбета Яблонська та Аліна Якубенко.
Окрім цього, в залах Палацу мистецтв представлені ще дві експозиції – фотовиставка Дмитра Собокара Silentium і малярства на тканинах “Червінь у діалогу”.
Silentium – це 30 образів, 30 різних відображень чоловічої натури. Дмитро Собокар уважно зазирає в чоловічу психологію, намагаючись спіймати вислизаючі у нескінченність емоції та почуття, вловити саму суть. У своїх картинах митець реалізує власне сприйняття відтінків чоловічої натури. Його світлини – це створений ним міф, у якому живуть загадкові герої. Світ автора занурює в інший вимір, простягаючи незримі нитки з минулого в майбутнє.
У філософській традиції часто зустрічається думка, згідно з якою людина є першою і єдиною істотою, яка не лише вільно говорить, але й вільно мовчить. Пізнаючи людину, Дмитро Собокар ставить перед собою складну мету – розгадати феномен мовчання, феномен вічної тиші й недомовленості.
Камера – невидимий провідник між існуючим і вигаданим світом. У кожному знімку автор показує контрастні грані чоловічого мовчання. Моделі на фотографіях втягують нас у символічний обмін порожніми знаками, і ми охоче приймаємо цю гру, тому що Silentium – це найприродніша форма існування, в якій кожен із нас може знайти відповіді.
Зверніть увагу й на виставку малярства на тканинах “Червінь у діалогу”. Ця експозиція стала одним із пунктів програми Міжнародної наукової конференції “Польща – Україна. Співіснування та ідентичність. Подібності та різниці на межі культур”.
На виставці представлені роботи митців у різноманітних формах, поєднані декілька технік – гарячий та холодний батик, безпосередній живопис на шовку, клейкова та японська техніка, гобелен, розпис на бавовняних тканинах. Знайшла своє відображення і мультимедійна робота.
Польські твори виконані переважно професорським складом, а от серед українських шедеврів зустрічаються й роботи молодих творців.
Паб “Люфт” (вул. Коперника, 17) запрошує на виставку Тараса Кеба “Алекситимія”.
Тарас Кеб – львівський художник, творить на полотні та дереві в стилі примітивного мистецтва. В основу більшості його робіт лягли фольклористика, міфологія, давні традиції українців та різних народів. З 2007 є учасником виставок у галереях Львова і Києва. В роботі його надихають такі художники-примітивісти, як Марія Приймаченко, Никифор Дровняк, Анрі Руссо, Ніко Піросманашвілі, Іван Генералич. Місто, в якому він проживає з народження, для нього також є невичерпним джерелом натхнення.
“Алекситимія” (від грецького “a” – заперечення, “lexis” – слово, “thyme” – почуття) є нездатністю особи називати та визначати емоції, пережиті ним/нею самим/ою або іншими людьми, тобто переводити їх у вербальну площину. Основною складовою частиною цього явища є емоція (походить від французького “emotion” – “хвилювання”, “збудження”) – це відповідні реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявляються у вигляді задоволення або невдоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу.
А кав’ярня-галерея “Штука” пропонує оглянути виставку “Турецька мозаїка” львівського фотографа Світлани Зубович. У добірці – світлини, зроблені в різних куточках Анталійського узбережжя, одного з найкрасивіших місць Туреччини.
Експозиція об’єднала краєвиди міста Анталія в різні пори року та колоритні кадри повсякденного міського життя. Будуть представлені фото найцінніших символів Анталії: Годинникової вежі, воріт Адріана, старого порту, звивистих вуличок древнього міста Калєїчі, а також… котів і ліхтарів, без яких неможливо уявити сучасну Туреччину. Гостей чекають строкаті барви східного базару і аромат духмяних спецій, легкий бриз Егейського моря, глибока блакить якого манитиме до себе навіть зі світлин.
Світлана Зубович останні кілька років не раз відвідувала Анталію, була зачарована культурою та історією Туреччини, тож тепер хоче поділитись своїми враженнями.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
