У нашому місті побував  культовий польський саунд-дизайнер і медіахудожник Лукаш Заланкевич (Zenial), щоби представити новий стиль творення музики – з радіо­звуків.

За допомоги радіоприймача і кількох ґаджетів він робить цілий трек! Свою творчість Лукаш презентував у “Дзизі”. “Пошті” вдалося поспілкуватись із ним після виступу.  Говорили про створення музики фактично з нічого, специфіку композицій і, звичайно ж, про Львів.

– Спочатку я вивчав інформатику, але, очевидно, з нею в мене не склалося. Життя штовхнуло мене у зовсім інший бік – у бік музики. Якось випадково я почав досліджувати звуки, які виходять з радіоприймача, до якого наближав будь-який увімкнений девайс. Так поступово захопився і почав творити й записувати отримані звуки. Тепер я куратор і промоутер сучасної електронної музики. Нині на моєму рахунку участь у величезній кількості різноманітних проектів, організація акцій і фестивалів у Європі та Азії.

Першими моїми експериментами в галузі електроніки стало створення музики для програм злому (crack) комерційного ПЗ і відеоігор. На початку 90-их я активно співпрацював з крекерами, ставши одним із засновників східноєвропейської демосцени, що була рухом програмістів-крекерів, комп’ютерних художників і музикантів, які займалися створенням “електронних графіті”. Тепер я роблю власні концерти. Людям цікаво – вони приходять і релаксують. Часто запрошують на різні фестивалі, зустрічі. А нещодавно я показував свою музику під відеоролик. Це було щось нове як для мене, так і для моєї публіки.

– Моя музика є синтезом безлічі стилів сучасної електроніки, таких як minimal techno, experimental electronica, noise, clicks&cuts, 8bit lo-fi. Чогось  конкретного точно нема. Це добре відшліфована імпровізація. А який же інший стиль, окрім електроніки, може мати музика, створена з радіочастот?

– Десь у 2008 році. Сидів на лавочці й розглядав різні девайси, бо не хотів банально писати якусь музику на комп’ютері. Шукав чогось нового, мобільного і знайшов ось такий новий метод створення звуків. Як я прийшов саме до радіо? Методом підбору. Багато чого перепробував і з кожним разом підбирав усе більше ідеалізованих та унікальних звуків. Відверто кажучи, ідея пішла ще й від Ніколи Тесли. Гадаю, ви розумієте, про що я кажу.

– Кожне нормальне радіо посилає сигнал на різних частотах. Найкращим варіантом для цього є низькі частоти, ну, наприклад, 50 FM для початку. Це звук дзижчання. Ось це ми й чуємо – сигнал 5,3 Гц. Він таким є і насправді змінюється залежно від обраної нами частоти. Ну, розумієте? Тихіше, голосніше. Та ще й багато чого вартий той же комп’ютер, телефон, диктофон чи інший ґаджет. І коли ти береш якийсь пристрій (наприклад, щось, що вже вийшло з ужитку), вмикаєш і підносиш його до радіо, то сигнал змінюватиметься під впливом іншого предмета. Таким чином зі звичайного сигналу я отримую звучання, що почасти нагадує “зоряні війни”.

Знову ж таки, якщо, приміром, узяти звичайний пульт, лазер, який буде посилати сигнал, радіо буде приймати, і я отримаю зовсім інше звучання. Світло теж дає ефект. Як бачите, можна створювати звук фактично з нічого, додаючи або забираючи ті чи ті предмети. Цей процес можна контролювати, створюючи таким чином музику. Якщо у вас є радіо якийсь інший пристрій, що має радіомагнітне поле, стикаючись з іншими пристроями, він буде створювати звук. А якщо додати до нього, наприклад, батарейку, то він може бути ритмічним або просто створювати шипіння. Таким чином ви можете бути самі собі діджеєм, маючи всього лиш радіоприймач! Все інше, пристрої, як змінюють звучання радіо, у вас напохваті – телефон, ноутбук, планшет чи щось подібне. 

Знаєте, на перший погляд все, що я вам показав, може здатися простим, але насправді воно таким не є. Звичайно,  якісь звуки я можу контролювати, але це, так би мовити, “тести” і це всього лише початок. Кожен, у принципі, може керувати такими сигналами, але якщо вже говорити про складні, комплексні структури і систематизовані звуки, то насправді сам процес набагато складніший. І зробити той же біт не так просто. В будь-якому випадку ти не можеш ось так – із обов’язку – сидіти вдома і бавитися з цими звуками, бо ця річ трохи абстрактна і звучання залежить від багатьох факторів.

– Ну, звичайно, коли в мене концерт або виступ, я повинен знати багато речей. До прикладу, яка акустика в залі, яка радіомагнітна прохідність хвиль, де розташоване приміщення (маю на увазі на якому поверсі) тощо. Ось матиму концерт у Вроцлаві змушений буду заздалегідь приїхати туди, щоби все особисто перевірити, аби бути певним, що концерт мине нормально. Проте іноді мені не залишають вибору. В такому випадку доводиться повністю покладатися на удачу.

– Насправді я дуже люблю Україну і просто хотів би поділитися з людьми ось такою альтернативною музикою, створеною фактично з нічого. Думаю, ще приїду сюди. Тим паче що в Україні я не вперше. Вже кілька разів побував на різних фестивалях. Публіка тут привітна, хоч і нечисленна, що створює унікальну атмосферу.

А популяризувати свою музику… Ні. У вас не бракує музикантів, не бракує новизни в тій сфері. Вашу публіку важко здивувати, тим паче “підсадити” на щось нове, щось на кшталт “електроніки”. 

Що стосується Львова, то він мені дуже подобається. Львів подібний архітектурою до Кракова. Хоч і атмосфера тут зовсім інша, і слухачі відрізняються: до іншого звикли, по-іншому сприймають. А приїхав я до вас тому, що запросили. Хоча, навіть якби не запросили, все одно з радістю вже укотре відвідав би ваше місто.